Як розпізнати аутизм у маленької дитини?

Ранньодитячий аутизм, який нині визначається як розлад аутистичного спектру (РАС), є складним нейророзвитковим розладом, що впливає на те, як дитина сприймає світ, спілкується та вступає у соціальні стосунки, а також на її поведінку та реакції на подразники з навколишнього середовища.

Ми говоримо про спектр аутизму у дітей, оскільки симптоми та їхня вираженість можуть бути дуже різноманітними — жодна пара дітей з аутизмом не проявляє абсолютно однакових ознак. У одних симптоми є ледь помітними, як у випадку колишнього синдрому Аспергера, у інших — чітко помітними, як при класичному дитячому аутизмі (синдромі Каннера).

Наразі всі ці форми об’єднують під загальним терміном розлади аутистичного спектру (РАС).

Немовлята та діти з аутизмом.

Маленькі діти з аутизмом можуть мати труднощі зі спілкуванням, розумінням соціальних норм та проявом емоцій, а також виявляти сильні, вузькоспрямовані інтереси або нетипові сенсорні реакції.

Отже, спектр аутизму означає як різноманітність симптомів, так і ступінь їхньої вираженості — від дуже незначних до таких, що суттєво впливають на повсякденне життя.

Хоча причини аутизму до кінця не з’ясовані, дослідження вказують на генетичну схильність, яка може впливати на розвиток мозку та спосіб обробки інформації дитиною. Незважаючи на цю складність, певні ознаки аутизму можна помітити вже в перші місяці життя.

Діагностика розладів аутистичного спектру на етапі раннього дитинства дозволяє швидше розпочати відповідну терапію та заходи, що сприяють розвитку дитини, що суттєво покращує її функціонування та перспективи на майбутнє.

Ознаки аутизму у немовлят (0–12 місяців)

Ранні ознаки аутизму можуть з’явитися вже в дитинстві, хоча їх часто важко помітити. Дитина з аутизмом у перші місяці життя може нормально розвиватися в руховому плані, але демонструвати нетипову поведінку в соціальній та комунікативній сферах.

Можливі ознаки аутизму на ранньому етапі розвитку:

• Обмежений зоровий контакт та соціальна посмішка — дитина не дивиться на обличчя опікуна або рідко встановлює зоровий контакт. Воно може не відповідати на посмішку чи міміку — тоді як інші діти починають посміхатися соціально вже приблизно на 2-му місяці життя. Відсутність так званої посмішки при вигляді батьків або уникнення зорового контакту є важливим сигналом.

• Відсутність реакції на голос та ім’я — дитина не реагує на голос близьких людей і не повертає голову, коли чує звуки. Зазвичай приблизно у віці 4–6 місяців вона починає реагувати на голос батьків, а приблизно у віці 8–10 місяців — на своє ім’я. У дитини з розладами аутистичного спектру така реакція може не з’являтися. Може здаватися, що малюк не чує, як його кличуть, хоча результати обстеження слуху є нормальними.

• «Занадто спокійна» дитина — частина дітей із спектром аутизму є надзвичайно тихими, мало плачуть і не вимагають уваги. Таке, на перший погляд, ідеально спокійне немовля може годинами лежати само, не вимагаючи контакту. Апатія, пасивність і низька рухливість у такої маленької дитини можуть бути ледь помітними ознаками.

• Відсутність жестів та соціальних реакцій — дитина не бере участі в іграх типу «ку-ку» (не виявляє радості, коли батьки з нею граються), не простягає руки, щоб її підняли. Приблизно у віці 7–10 місяців дитина зазвичай починає махати рукою на прощання (жест «па-па») або плескати в долоні — відсутність таких жестів до приблизно 12-го місяця може викликати занепокоєння. Дитина з розладами аутистичного спектру також може не імітувати прості мімічні вирази чи звуки, які видає опікун.

• Неприйняття дотиків — деякі малюки з АСД не люблять обіймів, напружуються в руках і не заспокоюються в обіймах батьків. Вони можуть не прагнути фізичного контакту або дратівливо реагувати на спроби обійняти їх.

• Відсутність лепету — зазвичай до 6–9 місяців малюк починає лепетати (вимовляти такі склади, як «ба-ба», «ма-ма»). Якщо дитина до 12 місяців не лепече або діапазон звуків, які вона видає, дуже обмежений, варто проконсультуватися з фахівцем.

• Нетіпові реакції на подразники — немовля з розладами аутистичного спектру може реагувати не так, як очікується: наприклад, відсутність реакції на гучний звук (воно не злякається раптового шуму) або, навпаки, надмірна реакція на звичайні звуки (наприклад, плач при шумі пилососа). Воно також може інтенсивно дивитися на одне джерело подразника (наприклад, на стельовий вентилятор, світло) та ігнорувати обличчя.

Увага:

Наявність лише одного з перерахованих вище симптомів не обов’язково одразу вказує на аутизм, проте поєднання кількох стійких ознак має спонукати батьків до пильного спостереження та звернення за консультацією до фахівця.

Ще Лео Каннер, психіатр, який у 1943 році першим описав ранньодитячий аутизм (так званий синдром Каннера), звернув увагу на соціальну замкнутість немовлят — відсутність прагнення до контакту з батьками, уникнення зорового контакту — як на тривожні ознаки, які варто діагностувати.

Сьогодні ми знаємо, що діти, описані Каннером, мали крайньо виражену форму аутизму, але навіть більш ледь помітні симптоми в дитинстві (наприклад, відсутність реакції на ім’я чи обмежена міміка) можуть вказувати на розлади аутистичного спектру.

Ознаки аутизму у дітей віком 1–3 роки

На ранніх етапах розвитку у багатьох дітей із спектром аутизму часто проявляються інші характерні ознаки. Саме в цей період батьки часто починають помічати, що їхня дитина розвивається інакше, ніж однолітки.

До типових симптомів аутизму у маленьких дітей (так званий післянемовлячий період та вік малюків) належать:

• Затримка або відсутність мовного розвитку — дитина не вимовляє окремих слів до приблизно 16 місяців або не поєднує слова в прості речення приблизно до 2-річного віку. У деяких дітей спостерігається регрес мовлення — малюк почав вимовляти кілька слів, а потім перестав їх вживати. Також може бути відсутнє характерне для малюків лепет або імітація звуків.

• Незвичайний контакт з оточенням — дитина, здається, «живе у своєму світі». Може не звертати уваги на інших людей, зокрема на дітей — не ініціює контакт з однолітками, грається поруч із ними, але не разом (відсутність спільних ігор). Часто не показує батькам свої іграшки чи знахідки (відсутність бажання ділитися своїми захопленнями). Може ігнорувати заклики — постійно виглядає зайнятою «своїми справами».

• Відсутність жестів та соціальних навичок — діти віком 13–18 місяців зазвичай вміють показувати пальцем, чого вони хочуть або що їх зацікавило, махати рукою на прощання, посилати поцілунок або обіймати плюшеву іграшку. У дитини, у якої ми підозрюємо аутизм, такі жести можуть бути відсутні. Малюк не вказує пальцем на предмети, не намагається імітувати дії дорослих (наприклад, не вдає, що розмовляє по телефону). Не грається в «уявну гру» — не годує ляльку, не імітує їзду на автомобілі; натомість може віддавати перевагу розкладанню предметів або приведенню їх у рух.

• Повторювані дії (стереотипи) — приблизно у 24 місяці можуть з’явитися стереотипні рухи, такі як махання ручками, кружляння, гойдання тілом вперед і назад або ходіння на носочках. Дитина також може багаторазово повторювати певні дії (наприклад, відкривати й зачиняти двері, складати кубики в ряд). Часто така поведінка слугує самозаспокоєнню або зумовлена іншим сприйняттям подразників.

• Сильна потреба у рутині — маленькі діти з аутизмом зазвичай не переносять змін. Вони можуть реагувати плачем, гнівом або страхом на порушення звичного розпорядку дня. Навіть незначна зміна — інша послідовність дій у ранковій рутині чи зміна маршруту прогулянки — може викликати у дитини сильний стрес. Малюк віддає перевагу незмінному оточенню, тим самим іграм та встановленому розпорядку дня.

• Вузькі інтереси — замість того, щоб гратися різними іграшками, дитина може виявляти нетиповий інтерес до одного виду предметів або дій. Наприклад, воно годинами крутить коліщатка іграшкової машинки, завжди викладає плюшеві іграшки в одну лінію або захоплюється виключно цифрами чи візерунками. Таку дитину важко відволікти від цієї діяльності — вона ігнорує інші іграшки чи спроби залучити її до нової гри.

• Надмірна або знижена сенсорна чутливість — дитина з розладами аутистичного спектру може мати нетипові сенсорні реакції. Воно може бути надчутливим до звуків (закриває вуха при гучних шумах, йому заважає навіть шум фена) або надчутливим до дотиків (не терпить певних фактур одягу, миття голови, обрізання нігтів). Інші діти, навпаки, виявляють нечутливість до болю чи температури (наприклад, не плачуть при падінні, не сигналізують про холод). Сенсорні порушення можуть також проявлятися у вигляді вибірковості в їжі (вживання лише страв певної консистенції чи смаку) або у пильному спогляданні джерел світла.

• Труднощі з невербальною комунікацією — малюк може не розуміти простих вказівок або реагувати на них вибірково, хоча його слух фізично в порядку. Часто не вказує на те, чого хоче (наприклад, стоїть перед шафкою і плаче, замість того щоб показати пальцем улюблені ласощі). Буває, що він використовує руки інших людей як інструмент — наприклад, кладе руку мами на дверну ручку, коли хоче вийти, замість того, щоб повідомити про це словом чи жестом.

Багато з перерахованих вище симптомів стають помітними приблизно у віці 24 місяців, коли діти з типовим нейророзвитком починають гратися в групі, багато розмовляти та наслідувати поведінку дорослих.

Дитина з розладами аутистичного спектру може мати труднощі у соціальних взаємодіях. У такому разі вона може дедалі більше відставати у соціальному розвитку від однолітків. Однак варто пам’ятати, що аутизм — це спектр, і не кожна дитина з аутизмом проявляє всі ці ознаки.

Інтенсивність симптомів буває різною: одні малюки, наприклад, взагалі не розмовляють, тоді як інші багато говорять, але переважно ведуть монологи про свої інтереси. Ключовим є спостереження за тим, чи одночасно проявляється багато дрібних ознак у різних сферах (комунікація, стосунки, ігри, поведінка).

Уважне спостереження батьків є основою діагностики аутизму, і якщо ці спостереження викликають у батьків занепокоєння, варто звернутися до фахівця.

Ознаки аутизму у дошкільному віці (3–6 років)

У дітей дошкільного віку, які мають розлади аутистичного спектру, зазвичай зберігаються описані вище комунікативні, соціальні та поведінкові труднощі. Частині дітей діагноз встановлюють лише в цей період — особливо якщо симптоми були менш вираженими. У дошкільному закладі відмінності у розвитку стають більш помітними на тлі однолітків.

На що слід звернути увагу у дитини віком 3–6 років?

• Подальші труднощі у взаємовідносинах з однолітками — дитина може не гратися з іншими дітьми у звичний спосіб. Часто воно віддає перевагу самостійним іграм або нав’язує жорсткі правила гри, не вміючи йти на компроміс щодо розподілу ролей. Може не розуміти концепції співпраці — наприклад, замість того, щоб кататися з гірки по черзі, воліє зайняти її для себе. Дошкільник із розладами аутистичного спектру може уникати контакту з незнайомими дітьми, не виявляти природної цікавості до інших людей.

• Проблеми зі спілкуванням та мовою — якщо дитина розмовляє, спосіб спілкування може бути нетиповим. Часто виникають труднощі під час розмови: малюк не відповідає на запитання або говорить не по темі, може постійно повторювати одні й ті самі фрази. Характерним є те, що дитина розмовляє з дорослими так, ніби з собою — виголошує монологи на улюблену тему, без взаємного спілкування. Ехолалія, тобто повторення почутих речень (наприклад, діалогів із казок або вказівок вчителя), також може зберігатися. Деякі діти розмовляють дуже формально як для свого віку (наприклад, звертаються «пані») або, навпаки, використовують дивно звучні словосполучення. Інтонація мовлення буває монотонною, «механічною» або співучою.

• Нерозуміння соціальних норм та емоцій — дитина з аутизмом може мати труднощі з розпізнаванням почуттів та намірів інших. Наприклад, вона не помічає, що одноліток сумує або що її власна поведінка комусь заважає. Жести та міміка людей можуть бути для нього незрозумілими. Воно також може не розуміти іронії чи жартів — сприймає висловлювання дуже буквально, що в колективі однолітків призводить до непорозумінь.

• Жорсткі інтереси та прив’язаність до рутини — багато дітей з АСД у цьому віці вже мають чітко сформовані специфічні інтереси. Це можуть бути нетипові захоплення (наприклад, захоплення розкладами руху автобусів, динозаврами, розташуванням планет) або просто улюблена казка чи іграшка, якою дитина одержима. Грається за одним і тим самим сценарієм — наприклад, завжди однаково розкладає кубики, розігрує одні й ті самі сцени. Якщо щось порушує його схему або хтось змінює правила гри, воно реагує розчаруванням. Такі діти почуваються краще, коли все відбувається за їхніми усталеними зразками. Тому в дитячому садку у них можуть виникати проблеми з раптовими змінами розкладу дня або спонтанними заходами.

• Надзвичайні здібності чи затримки у розвитку — спектр аутизму охоплює як дітей з інтелектуальною інвалідністю, так і дуже розумних дітей. У деяких дошкільнят з ASD спостерігається розвиток видатних навичок у вузькій сфері при одночасних дефіцитах в інших сферах. Наприклад, дитина може вільно читати у віці 4 років (так звана гіперлексія) або чудово складати пазли, але абсолютно не справлятися з розмовою чи іграми в уявне. Інша дитина може пам’ятати найдрібніші деталі, наприклад, усі види динозаврів, але не вміє зав’язувати шнурки чи навчитися їсти виделкою. Такий дисгармонійний розвиток також може бути підставою для поглибленої діагностики.

• Сенсорна та моторна поведінка — у дошкільному віці часто все ще спостерігаються рухові стереотипи, такі як махання руками, підстрибування від радості, обертання навколо власної осі, особливо коли дитина збуджена або перебуває у стресовому стані. Однолітки можуть почати це помічати. Дитина з розладами аутистичного спектру також може мати проблеми з координацією рухів – наприклад, незграбно бігає, спотикається, має труднощі з навчанням їзди на велосипеді. Порушення сенсорної інтеграції (надчутливість або знижена чутливість органів чуття) можуть впливати на повсякденне функціонування: малюк може розлючуватися через надмірний шум (наприклад, плаче під час спільного співу в дитячому садку), уникати забруднення рук фарбами або, навпаки, шукати гострі відчуття (наприклад, любить дуже інтенсивне гойдання, сильний тиск під час обіймів, розглядає зблизька візерунки на килимі).

Аутизм у дівчаток — чи відрізняється він?

Одним із важливих аспектів ранньої діагностики є усвідомлення того, що симптоми аутизму у дівчаток можуть відрізнятися від тих, що спостерігаються у хлопчиків. За статистикою, РАС діагностують приблизно в 3–4 рази частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток. Однак це не тому, що дівчатка рідше хворіють на аутизм — значною мірою це пов’язано з тим, що симптоми у дівчаток бувають менш очевидними і їх легше пропустити.

У дівчаток з аутизмом соціальні симптоми часто мають менш виражений характер, і вони краще справляються з труднощами, тому перші ознаки аутизму мають проявлятися дуже явно.

Соціальний розвиток

На практиці маленька дівчинка може здаватися більш зацікавленою у спілкуванні, ніж хлопчик із спектром аутизму — наприклад, вона підходить до дітей, посміхається, намагається наслідувати поведінку своїх одноліток. Через це її часто сприймають щонайбільше як сором’язливу або спокійну, тоді як хлопчика з подібним рівнем аутизму одразу б визнали замкнутим.

Дівчатка часто рано завчають певні соціальні правила — вони можуть спостерігати за іншими дітьми та наслідувати їх, завдяки чому, наприклад, «зовні нормально» граються ляльками, відтворюючи побачені сцени. Таке маскування симптомів призводить до того, що оточення не помічає проблеми. Попри це дитина може не розуміти глибших аспектів взаємовідносин — вона грається з іншими механічно, за засвоєними схемами.

Також дівчатка зі спектром часто докладають величезних зусиль, щоб пристосуватися та приховати свої труднощі, що виснажує їх психологічно. Вдома вони можуть потім знімати накопичений стрес (наприклад, напади плачу після дня в дитячому садку), хоча в закладі вони поводилися «слухняно»

Інтереси

Ще одна відмінність — це інтереси та ігри дівчаток. Стереотипні «аутистичні» захоплення асоціюються з хлопчачими інтересами (потяги, цифри, комп’ютери). Тим часом дівчинка з аутистичним спектром також може мати вузькоспеціалізовані захоплення, але часто вони вписуються в більш типові для дівчаток рамки — наприклад, нав’язливий інтерес до конячок, ляльок, малювання принцес або читання книжок про тварин. 

Оскільки такі ігри не здаються дивними, ніхто не підозрює про аутизм. Лише аналіз інтенсивності та якості цієї гри (чи є вона гнучкою, соціальною, чи, навпаки, жорсткою та самотньою) виявляє відмінність.

Як наслідок, у дівчаток з АСД часто не встановлюють діагноз у ранньому дитинстві. Лише в пізніші роки, коли вимоги до соціальної взаємодії зростають, їхні труднощі стають більш очевидними і призводять до постановки діагнозу.

Батькам маленьких дівчаток також варто бути уважними до описаних вище симптомів. Кращі соціальні навички у дівчинки не виключають аутизму — вони можуть лише затримати його виявлення. Незалежно від статі, нетипова поведінка дитини повинна бути оцінена фахівцем.

Синдром Ретта

Синдром Ретта — це генетично обумовлене захворювання, яке зустрічається виключно у дівчаток. Після початкового періоду нормального розвитку (зазвичай до 6–18 місяців життя) відбувається регрес раніше набутих навичок, а потім з’являються стереотипні рухи рук, наростаючі труднощі з пересуванням (включно з можливістю втрати здатності ходити), епілептичні напади, порушення комунікації, порушення дихання, а в подальшому перебігу також сколіоз і мікроцефалія.

Симптоми зазвичай проявляються у другому півріччі життя і поступово прогресують після фази регресу.

Ознаки аутизму у підлітків та дорослих

Ознаки аутизму спостерігаються не лише у дітей. Часто діагноз «розлад аутистичного спектру» ставлять підліткам, які раніше не підпадали під діагностичні критерії, оскільки прояви синдрому аутизму не були настільки помітними на попередніх етапах їхнього розвитку.

Також дорослі люди з розладами аутистичного спектру можуть протягом більшої частини життя не усвідомлювати, що різні життєві труднощі, з якими вони стикаються, можуть бути пов’язані з ознаками аутизму. Симптоми аутизму у дорослих різняться залежно від багатьох факторів. Після 18 років спектр аутистичних розладів може охоплювати різні моделі поведінки. 

Різні комбінації симптомів відповідають критеріям діагностики аутистичного спектру, проте люди з аутизмом відрізняються залежно від багатьох факторів. Якщо вас щось турбує, варто проконсультуватися з командою фахівців щодо діагностики аутизму у дитини, підлітка чи дорослої людини. 

Рання діагностика та рання підтримка розвитку (РПР)

Якщо батьки помітять у своєї дитини кілька тривожних симптомів, не варто зволікати — найкраще звернутися до фахівця, наприклад, до психолога або педіатра-розвиткознавця, для подальшого обстеження. 

Діагностика аутизму у маленьких дітей ґрунтується на спостереженні за дитиною в різних ситуаціях — як під час вільної гри, так і під час виконання завдань, що спонукають до певних соціальних або комунікативних реакцій.

Фахівці оцінюють соціальний, комунікативний та когнітивний розвиток малюка, часто використовуючи стандартизовані інструменти (наприклад, ADOS-2 — протокол діагностичного спостереження за аутизмом).

Також важливо виключити інші причини затримки розвитку (наприклад, обстеження слуху, консультація невролога). Діагноз аутизму може офіційно поставити дитячий психіатр, зазвичай у співпраці з командою фахівців. Все частіше вдається розпізнати аутизм уже у 2-річному віці, хоча зазвичай діагноз ставлять приблизно у 4–5 років.

Фахівці аналізують, чи проявляються симптоми аутизму у повсякденному житті дитини, у її взаємодії з дорослими та однолітками, у способі реагування на подразники, а також у розвитку мовлення.

Цей процес дозволяє визначити, чи вказує поведінка дитини на аутизм, чи вона зумовлена іншими причинами, пов’язаними з розвитком.

Раннє сприяння розвитку (РСР)

Дітям із розладами аутистичного спектру може знадобитися додаткова підтримка. WWR — це терапевтична програма в Польщі, якою можуть безкоштовно скористатися діти з діагнозом (або підозрою на) розлади розвитку — зокрема діти з розладами аутистичного спектру — від моменту виявлення інвалідності до початку навчання в школі. Іншими словами, від дитинства до приблизно 7-річного віку дитини батьки можуть отримати для неї підтримку фахівців у рамках системи освіти.

Щоб отримати таку підтримку, необхідно звернутися до Психолого-педагогічної консультації, яка після проведення власної оцінки видає висновок щодо необхідності раннього супроводу розвитку. На цій підставі для дитини організовуються терапевтичні заняття. У рамках програми ранньої підтримки розвитку (WWR) дитина може отримувати допомогу психолога, логопеда, педагога, фізіотерапевта або терапевта сенсорної інтеграції — залежно від індивідуальних потреб.

Заняття адаптовані до можливостей малюка і зазвичай тривають загалом від 4 до 8 годин на місяць (часто розподіляються на щотижневі зустрічі). Терапія може проводитися індивідуально з дитиною та її батьками, а іноді — у невеликих групах однолітків, наприклад, в інтеграційному дитячому садку.

Діагностика дітей

Отже, найголовнішою перевагою ранньої діагностики є можливість негайно забезпечити дитині спеціалізовану допомогу та вчасно розпочати терапію. Завдяки цьому можна працювати над розвитком мовлення, комунікації, соціальних навичок та самостійності саме тоді, коли мозок дитини є найбільш пластичним і сприйнятливим.

Численні дослідження та терапевтичний досвід свідчать, що діти, у яких терапію розпочали до 3-річного віку, досягають більших успіхів, ніж ті, у яких втручання було розпочато пізніше. Терапія (наприклад, тренінг соціальних навичок, поведінкова терапія, логопедичні заняття, сенсорна інтеграція) може суттєво покращити функціонування дитини з АСД — навчити її повідомляти про свої потреби, зменшити напади гніву, розвинути ігрову діяльність, а також допомогти батькам зрозуміти особливий спосіб пізнання світу їхньою дитиною.

Тому не варто ігнорувати тривожні ознаки аутизму. Чим раніше ми їх помітимо і вживемо заходів, тим краще майбутнє зможемо забезпечити нашій дитині.

Бібліографія:

1. Ференц К. Ознаки аутизму — чи страждає моя дитина на аутизм? PolskiAutyzm.pl [Інтернет]. 2020. Доступно за адресою: https://polskiautyzm.pl/objawy-autyzmu-u-dziecka/
2. Психолого-педагогічна консультація FOCUS. Перші ознаки аутизму у немовлят та маленьких дітей — контрольний список. [Інтернет]. [без дати; доступ: 13 жовтня 2025 р.]. Доступно за адресою: https://wspomaganie-rozwoju.pl/blog/pierwsze-objawy-autyzmu-u-niemowlat-i-malych-dzieci/
3. Войтечек Й. Аутизм. Його симптоми можна помітити вже у немовлят. Сервіс «Здоров’я» PAP [Інтернет]. 2022. Доступно за адресою: https://zdrowie.pap.pl/rodzice/autyzm-jego-objawy-mozna-dostrzec-juz-u-niemowlat
4. Хоббс К.Г. Аутизм у дівчаток та жінок — симптоми та діагностика. PolskiAutyzm.pl [Інтернет]. 2021. Доступно за адресою: https://polskiautyzm.pl/objawy-autyzmu-dziewczynki-kobiety/
5. Аутизм у Польщі. Раннє сприяння розвитку — формальності. [Інтернет]. 2015 (оновлення); (дата звернення: 13 жовтня 2025 р.). Доступно за адресою: https://polskiautyzm.pl/wczesne-wspomaganie-rozwoju/
6. BadamyDzieci.pl. Синдром Каннера — симптоми, причини, діагностика. [Інтернет]. [без дати; дата звернення: 13 жовтня 2025 р.]. Доступно за адресою: https://badamydzieci.pl/porady/autyzm/zespol-kannera-objawy-przyczyny-diagnostyka/
7. Американська психіатрична асоціація. Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів. 5-те вид. Арлінгтон, штат Вірджинія: Американська психіатрична асоціація; 2013.