СДУГ у дітей — симптоми, діагностика та чому варто вчасно виявити проблему

СДУГ (англ. Attention Deficit Hyperactivity Disorder), тобто синдром гіперактивності та дефіциту уваги, є одним із найпоширеніших нейророзвиткових розладів у дітей.

За оцінками, це стосується приблизно 5–10 % дітей шкільного віку (серед дорослого населення — близько 5 %). Це не є наслідком поганого виховання чи «ліні» дитини — в основі СДУГ лежать особливості функціонування мозку, що впливають на поведінку та контроль уваги. Симптоми зазвичай стають очевидними після початку навчання в школі, хоча певні ознаки можна помітити вже в ранньому дитинстві.

Варто дізнатися, на які симптоми слід звернути увагу батькам і вчителям, які види СДУГ існують, як відбувається процес діагностики, а також чому раннє виявлення та підтримка є настільки важливими для подальшого розвитку дитини.

Симптоми СДУГ у дітей

Основні симптоми СДУГ у дітей стосуються трьох сфер:

• порушень концентрації уваги, 
• надмірної рухомості (гіперактивності) та 
• імпульсивності

Це природно, що маленькі діти бувають енергійними і легко відволікаються – проте про СДУГ ми говоримо лише тоді, коли інтенсивність цих проявів не відповідає віку дитини, триває щонайменше 6 місяців і спричиняє суттєві труднощі у функціонуванні щонайменше у двох середовищах (наприклад, вдома та в дитячому садку/школі).

Іншими словами, симптоми мають бути хронічними та проявлятися в різних ситуаціях (а не лише, наприклад, у школі), щоб можна було діагностувати СДУГ.

Неуважність (труднощі з концентрацією уваги)

Дитина з СДУГ часто не може тривалий час зосереджувати увагу, особливо якщо завдання є нудним або вимагає розумових зусиль. Типові прояви дефіциту уваги можуть включати:

• Легка відволікаємість — дитина реагує на кожен подразник із навколишнього середовища, їй важко фільтрувати інформацію та зосередити увагу на одній дії.
  
• Проблеми з виконанням завдань до кінця — починає багато справ, але рідко їх доводить до кінця. Має труднощі з тим, щоб дотримуватися інструкції до кінця або виконувати вказівки крок за кроком.
  
• «Не слухає» вказівок — часто створює враження, ніби не слухає, коли хтось звертається до нього безпосередньо. Може не звертати уваги на деталі, через що робить помилки через неуважність (наприклад, під час виконання домашнього завдання) braintechlab.pl.
  
• Забудькуватість і втрата речей — забуває про повсякденні обов’язки (наприклад, про домашнє завдання), губить необхідні предмети (іграшки, шкільне приладдя) або залишає їх у невідповідних місцях.
  
• Уникнення розумових зусиль — уникає завдань, які вимагають тривалої концентрації та зусиль (наприклад, виконання домашніх завдань, читання довгих текстів) — часто каже, що щось «нудне», або відкладає на потім.
  

Гіперактивність та імпульсивність

Надмірна рухливість означає, що дитина майже безперервно перебуває в русі. Імпульсивність, у свою чергу, — це схильність діяти, не замислюючись над наслідками.

Ці дві сфери зазвичай йдуть рука в руку і проявляються у поведінці дитини різними способами:

• Нервове крутіння та рухова неспокійність — дитина часто не може всидіти на місці. Воно крутиться, махає руками чи ногами, встає зі стільця в ситуаціях, коли має сидіти (наприклад, під час уроку чи прийому їжі). Воно відчуває потребу постійно рухатися, навіть без конкретної мети.
  
• Бігання та лазіння — у невідповідних ситуаціях (наприклад, на заняттях, вдома) бігає по колу, лазить по меблях або стрибає. У дитячому садку може, наприклад, раптово підвестися під час тихої гри та почати бігати по кімнаті.
  
• Гучність та відсутність спокійної гри — під час гри дитина буває надмірно галасливою або не вміє гратися спокійно. Її часто описують як «наче на моторці» або таку, що постійно бігає, навіть у вільний час.
  
• Імпульсивна реакція — дитина вигукує відповідь, не дочекавшись, поки вчитель закінчить питання, перебиває співрозмовників, втручається в ігри інших дітей. Їй надзвичайно важко чекати своєї черги (наприклад, під час гри або в черзі).
  
• Відсутність стримуючих факторів — діє миттєво під впливом ідеї чи емоцій, не передбачаючи наслідків. Може, наприклад, раптово вибігти на вулицю за м’ячем, вдарити товариша в гніві або сказати щось грубе вчителю, а вже після того, як все сталося, усвідомлює свою помилку. Такі діти не вчаться на помилках одразу — імпульсивна реакція зазвичай випереджає аналіз ситуації. Батьки часто кажуть, що «як тільки подумає, так і робить — одразу», а роздуми приходять пізніше.
  

Варто підкреслити, що діти роблять це не навмисно. Їхня нервова система має труднощі з контролем та гальмуванням реакцій. Гіперактивна дитина не здатна силою волі сидіти спокійно чи зосередити увагу — її поведінку визначають внутрішній неспокій та імпульси, що надходять із мозку.

Часто дитина сама не усвідомлює, що поводиться «неправильно», адже для неї це природний спосіб існування. Рухливість іноді стає навіть способом зняти напругу та поліпшити концентрацію — дитина рухається, бо внутрішньо відчуває збудження, а рух тимчасово приносить полегшення та допомагає заспокоїтися.

Батьки можуть щодня спостерігати у своєї дитини багато з перерахованих вище проявів поведінки. Типовими тривожними ознаками є, наприклад: постійне базікання та перебивання, нездатність завершити навіть просту дію (бо щось відволікає увагу), вічний безлад у кімнаті або в рюкзаку, втрата речей, дрібниці, що викликають гнів, або нереалістичні обіцянки «зараз це зроблю», які ніколи не виконуються.

Якщо така поведінка постійно повторюється і ускладнює життя дитини (наприклад, спричиняє зауваження в школі, конфлікти з однолітками, фрустрацію вдома), варто проконсультуватися з фахівцем. Пам’ятаймо, що поодинокі випадки чи короткочасні проблеми з концентрацією уваги не означають одразу СДУГ — ключове значення мають тривалість та інтенсивність симптомів, а також їхня поява в різних ситуаціях.

Лише досвідчений фахівець може об’єктивно оцінити, чи відповідає поведінка дитини нормам розвитку, чи відповідає вона критеріям СДУГ.

Типи СДУГ (DSM-5 та МКХ-10)

Клінічна картина СДУГ не у всіх дітей однакова. Залежно від переважання певних симптомів, розрізняють три основні типи (так звані прояви) СДУГ.

• Тип із переважанням порушень уваги — дитина переважно виявляє описані вище симптоми неуважності. Вона мрійлива, забудькувата, має труднощі з концентрацією уваги, але не виявляє значної гіперактивності чи імпульсивності. Такий тип у повсякденному вжитку частіше називають ADD (англ. Attention Deficit Disorder — синдром дефіциту уваги).
  
• Тип із переважанням гіперактивності та імпульсивності — переважають симптоми гіперактивності та імпульсивної поведінки. Дитина постійно рухається, має труднощі з самоконтролем, часто діє поспішно. Проблеми з увагою також присутні, але на перший погляд вони менш помітні, ніж гіперактивність.
  
• Змішаний (комплексний) тип — найпоширеніша форма СДУГ, при якій одночасно спостерігаються численні симптоми як із групи порушень уваги, так і з групи надмірної активності/імпульсивності.
  

Згідно з американською класифікацією DSM-5, під час постановки діагнозу визначається саме такий тип (прояв) СДУГ залежно від критеріїв, що відповідають вимогам. У свою чергу, класифікація МКХ-10 (Всесвітньої організації охорони здоров’я), яка також використовується в Польщі, застосовує дещо іншу термінологію — йдеться про так званий «гіперкінетичний розлад» (F90) як еквівалент СДУГ. У МКХ-10 критерії діагностики є більш суворими — в основному вони вимагають одночасного виявлення як серйозних порушень уваги, так і гіперактивності та імпульсивності (тобто чогось, схожого на змішаний тип СДУГ).

Діти з більш вузьким спектром симптомів (наприклад, лише неуважність без гіперактивності) можуть не відповідати критеріям гіперкінетичного розладу, хоча згідно з DSM-5 вони відповідали б критеріям діагнозу СДУГ. На практиці фахівці в Польщі вживають термін СДУГ як синонім, уточнюючи в описі діагнозу, який тип симптомів переважає.

Увага: З 2022 року діє нова класифікація ICD-11, у якій термін СДУГ вже офіційно фігурує (з підтипами, подібними до DSM-5). Проте багато центрів та консультаційних кабінетів і досі використовують критерії МКХ-10 та DSM-5 паралельно.

СДУГ у хлопчиків і дівчаток — відмінності

СДУГ часто асоціюється з рухливим, непосидючим хлопчиком, який відволікає увагу всього класу. Статистика показує, що цей розлад діагностують щонайменше удвічі частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток. Чи означає це, що дівчатка рідше страждають на СДУГ?

Не обов’язково — просто їхні симптоми можуть виглядати інакше, через що їх важче помітити або їх помилково приписують рисам характеру.

Хлопці

У хлопчиків на перший план зазвичай виходять гіперактивність та імпульсивність — вони надмірно фізично активні, галасливі, часто вступають у конфлікти з оточенням через необдумані вчинки. Такі симптоми швидко привертають увагу батьків і вчителів, тому хлопчики частіше потрапляють до фахівців на більш ранніх етапах.

До того ж, історично критерії діагностики СДУГ ґрунтувалися переважно на спостереженні за симптомами у хлопчиків, через що дівчатка роками залишалися недіагностованими або отримували діагноз значно пізніше.

Дівчатка

У дівчаток симптоми СДУГ бувають більш неявні. Частіше у них зустрічається тип із переважанням порушень уваги — їх сприймають як задумливих, «відсутніх», вони мають труднощі з організацією та концентрацією, але не бешкетують на уроках.

Така «тиха» неуважність може сприйматися як сором’язливість або мрійливий характер, а не як проблема, що вимагає діагностики. Крім того, дівчатка з СДУГ нерідко відрізняються надмірною емоційністю — вони легко впадають у крайні емоційні стани, плачуть через дрібниці або вибухають гнівом, здавалося б, без причини.

Цю емоційну гіперреактивність оточення іноді схильне пояснювати «чутливістю» або рисами особистості. Як наслідок, дівчатка часто залишаються без діагнозу аж до підліткового віку або взагалі його не отримують.

Батькам і педагогам варто усвідомлювати ці відмінності. Замкнутість, хронічна розсіяність, різкі коливання настрою у дівчинки можуть бути настільки ж значущими, як і гіперактивність у хлопчика. Хоча статистично хлопчиків із СДУГ більше, фахівці дедалі частіше наголошують, що поширеність розладу серед обох статей є схожою, просто у дівчаток його рідше діагностують.

Тому, спостерігаючи за дитиною — незалежно від її статі — варто реагувати на тривалі симптоми, які можуть вказувати на СДУГ, та звертатися за консультацією до фахівця у разі виникнення сумнівів.

Дитина з СДУГ у дитячому садку та школі

Дитячий садок — це місце, де вперше можуть проявитися ознаки гіперактивності. Діти з СДУГ дошкільного віку часто не дотримуються групових правил — їм важко підлаштуватися під розпорядок дня, чекати своєї черги або спокійно брати участь у заняттях.

Типові труднощі, які можуть виникнути в дитячому садку, включають, зокрема:

• Нездатність сидіти на одному місці — дитина постійно встає під час занять, крутиться на килимі під час «кола», підходить до іграшок, коли має слухати вихователя.У крайніх випадках воно може навіть вийти з класу посеред заняття, піддавшись якомусь імпульсу.
  
• Надмірна активність на ігровому майданчику — звичайно, всі малюки бігають і пустують, але дитина з СДУГ часто перевищує межі безпеки — лазить туди, куди не можна, бере участь у ризикованих іграх, її важко зупинити, коли вона поводиться небезпечно.
  
• Імпульсивність у спілкуванні з однолітками — така дитина може раптово вдарити товариша або штовхнути іншу дитину, якщо щось йде не так, як їй хочеться. Часто перериває ігри інших, нав’язує свої правила або псує спільний пазл на півдорозі, бо раптом йому спала на думку інша ідея. Йому бракує терпіння, щоб дочекатися своєї черги, наприклад, у груповій грі.
  
• Труднощі з денним сном та заспокоєнням — у багатьох дитячих садках передбачено час для сну або відпочинку. Гіперактивна дитина зазвичай не може спокійно лежати, заважає іншим — базікає, встає, чіпляється. Воно також може мати проблеми зі сном вночі (часте пробудження, труднощі із засинанням) вже на цьому етапі життя, що призводить до дратівливості протягом дня.
  
• Сильні емоційні реакції — у дитячому садку можуть проявлятися раптові спалахи гніву чи плачу, коли дитина чогось хоче або щось її розчаровує. Такі «приступи» можуть здаватися непропорційними (наприклад, сильна істерика через програний забіг з однолітком) і їх важко втихомирити. Вони зумовлені емоційною імпульсивністю — дитина негайно дає волю емоціям, не вміючи їх контролювати.
  

У початковій школі вимоги зростають — дитина з СДУГ стикається тут із ще більшою кількістю ситуацій, у яких вона мусить дотримуватися правил і зберігати концентрацію.

До типових форм поведінки та шкільних труднощів належать, зокрема:

• Проблеми з концентрацією уваги на уроках — учень із СДУГ швидко відволікається. Сидячи за партою, він малює в зошиті, дивиться у вікно, бавиться приладдям — його увага відволікається від уроку. Як наслідок, він часто не знає, що робити, коли вчитель дає вказівку, бо саме в цей момент не слухав.
  
• Неповні та недбалі роботи — через неуважність дитина робить помилки у завданнях, пропускає цілі фрагменти інструкцій. Домашні завдання виконує абияк або взагалі про них забуває. Зошити таких учнів часто безладні, повні викреслень; ці діти також гублять шкільні конспекти, забувають принести необхідні підручники.
  
• Нервове поводження та відволікання уваги класу — дитина з СДУГ часто змінює положення на стільці, гойдається, штовхає сусіда, ходить по класу під будь-яким приводом (наприклад, щоб заточити олівець кілька разів протягом уроку). Така поведінка заважає іншим учням і іноді карається зауваженнями. Вчителі помічають, що дитина постійно чимось бавиться або безперервно базікає, часто на теми, не пов’язані з уроком.
  
• Імпульсивність у реакціях у школі — це учень, який вигукує відповідь, не піднімаючи руки, коментує вголос, сміється або вибухає гнівом у невідповідні моменти. Він може мати труднощі з дотриманням шкільних правил — наприклад, вбігає до класу після дзвінка, починає їсти на уроці, звертається до вчителя неформально. Наслідки (зауваження, догани) часто мало що змінюють, оскільки дитина діє, не замислюючись.
  
• Труднощі у стосунках з однолітками — через імпульсивну поведінку дітей із СДУГ їх іноді сприймають як недисциплінованих або агресивних. Вони можуть провокувати конфлікти, мимоволі завдавати комусь болю під час гри, перебивати інших під час висловлювання. Однолітки часто їх уникають або реагують відторгненням. Ці діти також можуть проявляти опозиційну поведінку щодо вчителів — вони бунтують, коли їх намагаються привести до ладу, що ще більше погіршує їхній імідж у класі.
  

Внаслідок зазначених вище труднощів дитина з нелікованим СДУГ часто стикається зі шкільними невдачами та негативними оцінками поведінки.

Це може призвести до зниження самооцінки (дитина чує переважно критику: «ти не зосереджуєшся», «ти заважаєш», «тобі байдуже»), а навіть до посилення бунтівних або агресивних проявів. Нерідко таку дитину називають «непокірною», «ледачою» або «нечемною», хоча насправді вона бореться із симптомами розладу.

Чим раніше йому буде надано допомогу, тим більша ймовірність запобігти наростанню виховних та емоційних проблем.

Процес діагностики СДУГ

Діагностика СДУГ у дитини — це складний процес, що вимагає ретельної оцінки з боку досвідчених фахівців. Вона не ґрунтується на одному тесті чи короткому візиті — навпаки, необхідно зібрати інформацію з багатьох джерел та провести поетапне обстеження дитини. Важливо також враховувати стадію розвитку — дітям віком до 6 років, як правило, не ставлять офіційного діагнозу СДУГ, оскільки в цьому віці такі риси, як імпульсивність чи відсутність концентрації, ще можуть вкладатися в межі норми розвитку. Зазвичай лише приблизно у віці 6–7 років, коли дитина починає навчання в школі, можна оцінити, чи ступінь вираженості симптомів виходить за межі норми та ускладнює повсякденне життя.

Хто ставить діагноз СДУГ? 

Найчастіше це команда фахівців: психолог (або нейропсихолог) та дитячий психіатр. Іноді до процесу також долучається педагог або невролог (щоб виключити інші причини проблем). Ключовим є те, щоб фахівець мав досвід роботи з СДУГ — тому варто звертатися до перевірених консультацій з питань психічного здоров’я або центрів, що спеціалізуються на діагностиці розладів розвитку.

Як відбувається діагностика СДУГ крок за кроком? 

Можна виділити кілька основних етапів, хоча їхній точний перебіг може відрізнятися залежно від навчального закладу чи індивідуальних потреб дитини.

1. Клінічна бесіда з батьками — це перша зустріч, під час якої психолог або психіатр збирає детальну інформацію про розвиток дитини, її поведінку вдома та серед однолітків, перебіг вагітності та раннього дитинства, сімейну ситуацію тощо. Батьки описують спостережувані симптоми, коли вони з’явилися, в яких ситуаціях проявляються та з якою інтенсивністю. Важливо також з’ясувати, чи виникали подібні труднощі раніше (наприклад, у дитячому садку) та чи були в родині випадки СДУГ або інших порушень розвитку. Такий анамнез часто набуває форми структурованої бесіди — фахівець задає питання, записує відповіді, може скористатися анкетою для діагностичного анамнезу.
   
2. Аналіз діагностичних критеріїв — зібрану інформацію порівнюють із критеріями СДУГ, визначеними в класифікаціях (DSM-5 або МКХ-10). Фахівець перевіряє, чи відповідають симптоми формальним вимогам і які саме (наприклад, чи є принаймні 6 із 9 симптомів неуважності, чи проблема проявляється у більш ніж одній сфері життя, як давно вона триває тощо).Ця поетапна оцінка дозволяє переконатися, що труднощі дитини дійсно відповідають клінічній картині СДУГ, а не зумовлені іншими чинниками.
   
3. Анкети та шкальні оцінки — стандартним елементом діагностики СДУГ є заповнення спеціальних анкет для оцінки поведінки батьками, а часто й вчителями дитини. Найпопулярнішим інструментом є Conners 3 — набір опитувальників у найновішому, третьому виданні, окремо для батьків та для вчителів (для дітей віком від 6 років). Шкали Conners 3 дозволяють оцінити вираженість симптомів СДУГ з точки зору сім’ї та школи, а також виявити можливі супутні труднощі (наприклад, проблеми з опозиційною поведінкою, агресією, виконавчими функціями, стосунками з однолітками). Іншими словами, вони показують профіль функціонування дитини в різних сферах. Паралельно зібрані відгуки від батьків та вчителя дають змогу порівняти поведінку дитини вдома та в класі, що є дуже важливим з діагностичної точки зору. 

Для старших дітей та підлітків використовуються опитувальні анкети Diva-5 та Diva Young, щоб отримати якомога ширшу картину функціонування як самого пацієнта, так і його найближчого оточення.

4. Спостереження за дитиною — у випадку з маленькими дітьми психолог може провести клінічне спостереження — наприклад, попросити дитину виконати кілька завдань за столиком, погратися з нею певний час або спостерігати за її спонтанною поведінкою в кабінеті. Таке спостереження дозволяє підтвердити наявність симптомів (наприклад, чи вертиться дитина, як реагує на вказівки, чи відволікається). Іноді психолог (за згодою батьків) відвідує дитину в школі чи дитячому садку, щоб побачити, як вона поводиться в групі однолітків.
   
5. Психологічні обстеження — діагноз СДУГ можна підтвердити за допомогою спеціалізованих нейропсихологічних тестів, що оцінюють когнітивні функції. Прикладом є тест на безперервне виконання завдань (CPT) — комп’ютерне завдання, яке вимірює здатність до концентрації, час реакції та імпульсивність. У Польщі для цієї мети дедалі частіше використовують тест MOXO, який вважається сучасним діагностичним інструментом СДУГ. Тест MOXO полягає в тому, що дитина виконує на комп’ютері серію завдань, які вимагають швидкої реакції на певні подразники, одночасно ігноруючи дистрактори (відволікаючі фактори), що з’являються на екрані. Вимірюються чотири ключові показники: увага, час реакції, імпульсивність та надмірна рухова активність. Результат MOXO порівнюється з віковими нормами і дає об’єктивний профіль труднощів дитини — наприклад, показує, чи найбільшою проблемою є відсутність уваги, чи, скоріше, імпульсивні реакції. Важливо, що MOXO можна застосовувати у дітей віком від 6 років. Хоча жоден тест сам по собі не визначає діагноз, таке обстеження є цінним доповненням до інформації — MOXO навіть визнається «золотим стандартом», що об’єктивує діагноз СДУГ. Окрім CPT, іноді також проводять тести на інтелект або оцінку виконавчих функцій, щоб виключити інші розлади (наприклад, специфічні труднощі в навчанні) або виявити сильні сторони дитини.
   
6. Виключення інших причин — дуже важливим етапом є переконання в тому, що симптоми не є наслідком інших проблем зі здоров’ям чи психічних розладів. Гіперактивність та проблеми з концентрацією уваги можуть виникати, наприклад, при тривожних розладах, психічних травмах, розладах аутистичного спектру, а навіть при порушеннях сну чи захворюваннях щитовидної залози. Тому діагноз СДУГ повинен враховувати широкий контекст. Часто проводяться базові медичні обстеження (наприклад, загальний аналіз крові, перевірка зору та слуху, іноді ЕЕГ), щоб виключити стани, які можуть імітувати СДУГ. Під час опитування фахівець також запитує про можливі інші симптоми (наприклад, тики, тривоги, нав’язливі думки, депресивність) — якщо вони присутні, може знадобитися додаткова консультація фахівця для встановлення іншого діагнозу або розгляду можливості супутнього прояву кількох розладів.
   
7. Підсумок діагностики та рішення щодо встановлення діагнозу — після збору всіх даних група фахівців (або окремий діагностик, залежно від процедури) здійснює узагальнення інформації. Якщо критерії виконані і немає кращого пояснення симптомів, ставиться діагноз СДУГ (із зазначенням типу розладу уваги/гіперактивності). Результати всього обстеження зазвичай передаються батькам у формі письмового звіту та усного обговорення під час спеціального підсумкового візиту. У звіті міститься опис спостережуваних симптомів, результати тестів та анкет, а також рекомендації щодо подальших дій (наприклад, форми терапії, вказівки для школи, можлива медична консультація).
   
8. Психіатрична консультація — у більшості випадків остаточне підтвердження діагнозу СДУГ (особливо якщо його потрібно офіційно зафіксувати, наприклад, у медичній або шкільній документації) відбувається після консультації у дитячого та підліткового психіатра. Лікар аналізує отримані до цього часу результати психологічного обстеження, розмовляє з батьками та (за можливості) з дитиною, щоб підтвердити або виключити діагноз СДУГ. Психіатр також оцінює загальний стан розвитку та здоров’я дитини, може призначити додаткові обстеження (наприклад, ЕЕГ, якщо є підозра на епілепсію, або ЕКГ та аналізи крові перед можливим призначенням ліків). Якщо діагноз підтверджується, лікар пропонує батькам план лікування — часто він включає терапевтичні рекомендації (наприклад, батьківський тренінг, психоосвіту, поведінкову терапію для дитини), а в обґрунтованих випадках — також фармакотерапію. Рішення щодо ліків залежить від вираженості симптомів та віку дитини — у Польщі ліки (наприклад, стимулятори типу метилфенідату) рекомендують переважно при тяжкому СДУГ у дітей шкільного віку та старших, коли інші методи не дають поліпшення. У випадку з молодшими дітьми на початку перевагу надають немедикаментозним методам.
   

Варто зазначити, що весь описаний процес може розбитися на кілька зустрічей (наприклад, одна — для співбесіди, одна — для тестів, одна — для зворотного зв’язку тощо), які загалом триватимуть кілька годин. Це значне організаційне навантаження для родини, але ретельна діагностика не повинна проводитися «по-швидкому».

Онлайн-тести, що з’являються в Інтернеті, можуть, у кращому разі, слугувати попереднім скринінгом — вони ніколи самостійно не визначають діагноз. Також одне лише дослідження ЕЕГ чи МРТ не дозволить діагностувати СДУГ — нейровізуалізація має допоміжний і переважно науковий характер, а у повсякденній практиці діагноз ґрунтується насамперед на клінічній картині (поведінці та анамнезі дитини).

Комплексна діагностика СДУГ у Центрі для дітей та сімей Діалог (Варшава, Мокотов)

У Центрі для дітей та сімей Діалог, що розташований у варшавському районі Мокотов, ми робимо акцент на всебічній діагностиці СДУГ, щоб бути впевненими, що жоден важливий аспект функціонування дитини не залишиться поза увагою.

Наш діагностичний процес розпочинається з попередньої консультації з батьками (тривалістю близько 50 хвилин), під час якої фахівець збирає детальний анамнез та разом із родиною обговорює виявлені труднощі. Така консультація визначає напрямок усієї подальшої діагностики — ми встановлюємо, які обстеження та методи будуть найбільш необхідними в конкретному випадку.

Далі ми приступаємо до психологічних обстежень.

Зазвичай діагностика СДУГ у Центрі для дітей та сімей «Діалог» включає:

• Тест MOXO — комп’ютерний тест на тривале виконання завдань, який об’єктивно вимірює рівень уваги, імпульсивності, гіперактивності та швидкості реакції дитини. Завдяки введенню відволікаючих елементів (звукових та візуальних) тест відтворює типові ситуації, в яких дитина повинна зберігати самоконтроль. MOXO є стандартизованим і порівнює результати дитини з нормами для її віку та статі, що дає достовірний профіль труднощів.
  
• Анкети Conners 3 — ми надаємо батькам набір анкет для заповнення (а також відповідні форми для вчителів дитини, якщо вона відвідує дитячий садок або школу). Conners 3 — це один із найважливіших інструментів скринінгу при діагностиці СДУГ, що дозволяє оцінити не лише вираженість симптомів гіперактивності та неуважності, а й можливі супутні проблеми (таких як опозиційно-бунтівна поведінка чи труднощі в навчанні). Порівняння поглядів батьків та вчителів допомагає нам побачити повну картину ситуації з дитиною.
  
• Психологічне інтерв’ю з дитиною — дитячий психолог проводить бесіду та клінічне спостереження за маленьким пацієнтом. У сприятливій атмосфері ми намагаємося пізнати дитину, її спосіб мислення, реакцію на вказівки та те, як вона справляється із завданнями. Часто вже під час тестування MOXO психолог помічає характерні особливості поведінки (наприклад, втому, роздратування під час появи відволікаючих факторів, компенсаторні стратегії дитини), що збагачує дані тесту.
  
• Психіатрична консультація — невід’ємною частиною нашої комплексної діагностики є візит до дитячого психіатра. Вона відбувається після завершення психологічних обстежень, коли вже є результати тестів та анкет. Лікар аналізує всю документацію, розмовляє з батьками та дитиною, після чого підтверджує або виключає діагноз СДУГ та пропонує подальші рекомендації. Завдяки цьому батьки отримують повну зворотний зв’язок: як психологічний опис, так і медичну оцінку стану дитини.
  

Після завершення діагностики ми готуємо письмовий звіт, що містить опис результатів та висновки, а також домовляємося з батьками про обговорення результатів. Під час цієї зустрічі ми не лише повідомляємо результати діагностики, а й надаємо детальні рекомендації — які форми терапії чи підтримки будуть найефективнішими для дитини, як працювати з нею вдома та на що слід звернути увагу в школі.

Наша мета — щоб батьки пішли з повним розумінням ситуації своєї дитини та планом подальших дій. Комплексність нашого підходу полягає в тому, що ми поєднуємо багато діагностичних інструментів (об’єктивні тести, анкети, опитування, клінічне спостереження, медичну консультацію) — завдяки цьому ми маємо впевненість, що діагноз є точним і вичерпним, а можливі інші причини труднощів були враховані.

Якщо під час діагностики виявиться, що необхідні додаткові обстеження (наприклад, логопедичні, педагогічні або діагностика іншого розладу), ми також направляємо батьків до відповідних фахівців.

Важливість ранньої діагностики та підтримки дитини з СДУГ

Встановлення правильного діагнозу СДУГ має величезне значення — як для самої дитини, так і для її оточення. Перш за все, це дозволяє зрозуміти причину труднощів. Тоді і батьки, і вчителі перестають сприймати дитину лише крізь призму «непослушної» поведінки чи низьких оцінок, а починають розуміти, що за цим стоїть розлад, який потребує підтримки.

Це часто стає полегшенням і для самої дитини — замість постійної критики вона отримує допомогу, адаптовану до її потреб.

Раннє виявлення проблеми дає змогу розпочати відповідне лікування та застосувати стратегію поведінки, що допомагає дитині краще справлятися з симптомами у повсякденному житті.Завдяки діагнозу можна вжити заходів, щоб запобігти посиленню негативних наслідків у майбутньому — як у навчальній сфері, так і в емоційно-соціальній.

Адже нелікований СДУГ може призвести до низки ускладнень. До найпоширеніших належать: труднощі в навчанні (повторення класів, передчасне припинення навчання), проблеми з самооцінкою (дитина відчуває себе гіршою, її постійно карають), порушення відносин з однолітками та членами сім’ї (внаслідок конфліктів, нерозуміння поведінки дитини), а в підлітковому віці також зростає ризик виникнення інших розладів.

У підлітків із нелікованим СДУГ частіше розвиваються, наприклад, тривожні розлади, депресія, розлади поведінки (у тому числі агресія та бунтівні вчинки), а навіть проблеми, пов’язані із зловживанням психоактивними речовинами. Дослідження показують, що понад половина осіб, які в дитинстві страждали на СДУГ, продовжують відчувати симптоми у дорослому віці, що може спричиняти труднощі на роботі чи в сімейному житті. Коротко кажучи, відсутність діагнозу та підтримки — це ризик того, що дитина «виросте» у дорослого з багажем невдач і невирішених проблем.

У свою чергу, своєчасно розпочате лікування та допомога фахівців можуть змінити траєкторію розвитку дитини. Як підкреслюють експерти, «раннє виявлення та лікування СДУГ […] має вирішальне значення для поліпшення різних аспектів життя, зокрема стосунків, навчальних або професійних досягнень, а також емоційного самопочуття».

Дитина, яка отримала допомогу, може краще реалізувати свій інтелектуальний потенціал, навчитися стратегій подолання труднощів, а головне — відновити віру у власні сили.

Покращується й атмосфера вдома — батьки, озброєні знаннями та порадами, перестають звинувачувати себе чи дитину, а натомість зосереджуються на конструктивних рішеннях.

Що дає офіційний діагноз СДУГ?

Окрім роз’яснення ситуації та створення передумов для терапії, офіційний діагноз дає змогу скористатися відповідними формами допомоги в системі освіти та охорони здоров’я. У випадку дитини дошкільного або шкільного віку Психолого-педагогічна консультація (державна або недержавна, що має повноваження державної установи) може на підставі діагнозу видати висновок про необхідність адаптації освітніх вимог та форм навчання до індивідуальних потреб дитини.

Така довідка (яку часто називають просто «довідкою про СДУГ» для школи) є офіційним підтвердженням того, що учень має особливі освітні потреби. Завдяки цьому вчителі зобов’язані адаптувати методи навчання та оцінювання — наприклад, надавати дитині більше часу на контрольні роботи, садити її в спокійнішому місці в класі (поблизу вчителя), розбивати завдання на коротші етапи, уникати надмірних відволікаючих подразників у навколишньому середовищі.

Метою цих заходів є вирівнювання освітніх можливостей учня з СДУГ та запобігання вторинним емоційно-мотиваційним проблемам. У дитячому садку також — за наявності висновку — дитина може розраховувати на індивідуальний підхід, а заклад має підстави, наприклад, забезпечити їй додаткові корекційні заняття або допомогу психолога.

Більше того, діагноз відкриває шлях до спеціалізованих методів лікування. У випадку СДУГ найефективніший терапевтичний підхід зазвичай є багатовекторним — він охоплює: психоосвіту батьків (щоб вони краще розуміли дитину та вміли з нею поводитися), батьківський тренінг, що навчає методам виховання, адаптованим до гіперактивної дитини, поведінкову терапію (навчання конкретним технікам подолання симптомів, закріплення бажаних форм поведінки), а іноді й тренінг соціальних навичок для дитини (щоб вона краще функціонувала в групі однолітків).

Старшим дітям та підліткам також іноді показана когнітивно-поведінкова терапія, що зосереджується на організації навчання, техніках самоконтролю та управлінні емоціями.

Багато дітей із СДУГ також відвідують заняття з тренування концентрації уваги, ЕЕГ-біозворотного зв’язку чи сенсорної інтеграції — це допоміжні методи, що сприяють покращенню регуляції уваги та зниженню напруги. У разі супутніх проблем (наприклад, дислексії, тиків, тривожностей) паралельно проводяться відповідні терапії, спрямовані на ці розлади. Що стосується фармакотерапії, то в Польщі її розглядають як доповнення до психологічних заходів.

Ліки — найчастіше стимулятори (метилфенідат) або нестимулюючі препарати (атомоксетин, гуанфацин) — можуть суттєво полегшити симптоми у частини дітей, покращуючи їхню здатність до навчання та взаємодію з оточенням.

Рішення про медикаментозне лікування приймає психіатр спільно з батьками, зважуючи переваги та можливі побічні ефекти.

Дослідження та рекомендації свідчать, що найкращі результати дає поєднання поведінкової терапії з медикаментозним лікуванням у випадках середньої та тяжкої форми захворювання, при цьому для дітей дошкільного віку насамперед рекомендується застосовувати немедикаментозні методи.

Підсумок 

Діагноз СДУГ — це не «навішування ярлика», а перший крок до отримання допомоги. Чим швидше дитину з СДУГ зрозуміють і нададуть їй підтримку, тим більша ймовірність, що вона реалізує свій потенціал попри труднощі.

Адаптація вимог у школі, усвідомлене батьківство та відповідна терапія дозволяють дитині не залишатися наодинці з викликами, пов’язаними з її темпераментом та особливостями функціонування нервової системи.

Натомість у дитини є шанс навчитися жити з цим і спрямовувати свою енергію в позитивне русло. Багато відомих видатних особистостей (науковців, митців, підприємців) зізнаються, що мають СДУГ — за умови належної допомоги діти з СДУГ виростають у творчих, сповнених пристрасті дорослих, які часто мислять нестандартно та динамічно вирішують проблеми.

Однак для того, щоб це стало можливим, надзвичайно важливо не ігнорувати перші симптоми, прагнути отримати достовірний діагноз і не вагатися користуватися доступними формами підтримки. СДУГ — це виклик, але за умови правильного підходу його можна перетворити на успіх, і першим кроком до цього є саме діагностика та розуміння дитини.

Бібліографія:

1. BrainTech Lab – «Як розпізнати СДУГ? Повний посібник з діагностики» braintechlab.pl braintechlab.pl braintechlab.pl braintechlab.pl braintechlab.pl braintechlab.pl.
2. Практична неврологія — М. Воланчик та ін., «Синдром гіперактивності та дефіциту уваги (СГДУ)» neurologia-praktyczna.pl neurologia-praktyczna.pl.
3. Menti Clinic – «СДУГ у дівчаток: 20 характерних симптомів» menticlinic.pl menticlinic.pl.
4. Вікіпедія PL — «СДУГ — вільна енциклопедія» pl.wikipedia.org pl.wikipedia.org (епідеміологічні дані, гендерні відмінності).
5. Терапевтичний центр KidsMedic — Опис діагностики СДУГ kidsmedic.pl kidsmedic.pl.
6. Лабораторія психологічних тестів PTP — Опис набору Conners 3practest.com.plpractest.com.pl.
7. Центр СДУГ у Гданську — Інформаційні матеріали щодо роботи з учнями, які страждають на СДУГ: centrumadhd.gda.pl.
8. Dziecko.Medonet — уривок із книги «У моєї дитини СДУГ» dziecko.medonet.pldziecko.medonet.pl (опис симптомів гіперактивності та імпульсивності).