Дислексія — що це таке і звідки вона береться?

Діагностика — найефективніша освітня підтримка для дітей та молоді!

Розвиткова дислексія — це специфічні труднощі в навчанні читання та письма, що спостерігаються у дітей із нормальним інтелектуальним розвитком.

Це нейророзвиткове порушення (з нейробіологічною основою) — це означає, що воно зумовлене порушеннями у функціонуванні нервової системи, зазвичай дуже ледь помітними, які найчастіше виникають ще в пренатальний період. Ці труднощі зумовлені порушеннями деяких когнітивних (наприклад, мовних, зорових) та моторних функцій, а також проблемами з їхньою інтеграцією.

Іншими словами, мозок дитини з дислексією обробляє інформацію, пов’язану з письмовою та усною мовою, у негармонійний спосіб, що призводить до труднощів з освоєнням шкільних навичок. Однак дислексія не пов’язана з браком інтелекту чи мотивації — це, скоріше, нетиповий спосіб навчання, який без належної підтримки може суттєво ускладнити освітні досягнення дитини.

За оцінками, ця проблема стосується приблизно 10–15 % учнів, з яких у близько 4 % вона має глибоку форму. Важливо, що дислексія має сильну генетичну (часто зустрічається у родині) та структурну основу — дослідження вказують на тонкі відмінності у будові та функціонуванні мозку людей з дислексією.

Хоча це порушення ускладнює навчання читання та письма, воно не унеможливлює досягнення успіху — за умови правильного діагнозу та терапії багато дітей із дислексією чудово справляються, а серед дорослих дислектиків є видатні постаті зі світу науки та літератури.

Раннє виявлення та діагностика дислексії після 10-річного віку

Перші ознаки, що вказують на ризик дислексії, можна помітити вже у дошкільнят та учнів молодших класів. Однак фахівці наголошують, що достовірний, остаточний діагноз розвиткової дислексії ставиться лише після 10-річного віку, зазвичай під час переходу з III до IV класу початкової школи.

У молодшому віці (I–III класи, приблизно 7–9 років) психолого-педагогічні консультації ще не встановлюють діагноз дислексії, а лише виявляють так званий ризик розвитку дислексії. Це означає, що у дитини помічено низку симптомів, які вказують на специфічні труднощі в навчанні читання та письма, але її навички ще не сформовані настільки, щоб повністю підтвердити дислексію.

Чому саме приблизно у 10 років?

До цього віку багато дітей лише опановують основи читання та письма — деякі розвиваються повільніше, але надолужують прогалини завдяки вправам.

Діагноз, встановлений лише наприкінці 3-го класу, дає час на профілактичні заходи та допомогу вчителів. Однак якщо, незважаючи на інтенсивну педагогічну підтримку, значні труднощі з читанням та правописом зберігаються, у 4-му класі вже можна поставити офіційний діагноз «розвиткова дислексія».

Варто додати, що в Польщі стандартом є модель багатоетапної діагностики, запропонована професором Мартою Богданович: спочатку оцінюється шкільна зрілість (5–6 років), потім — ризик дислексії (7–9 років, із використанням спеціальних шкал та скринінгових тестів), і лише після цього ставиться діагноз дислексії у старшої дитини, якщо труднощі не зникають.

Шкільні та емоційні труднощі дітей із дислексією

Типові шкільні труднощі, з якими стикаються діти з дислексією, стосуються насамперед читання та письма. Діти з дислексією читають повільно, часто з помилками, мають проблеми з розумінням прочитаного тексту, губляться в рядках. Вони також припускаються численних помилок у правописі — як дисортографічних (порушуючи правила правопису), так і графічних (так звана дисграфія — почерк нерозбірливий, нерівний).

Характерним є також плутання літер схожої форми (наприклад, b-d-p-g), перестановка або пропуск літер і складів у словах, а також труднощі з засвоєнням правил правопису, незважаючи на численні вправи. Проблеми проявляються також під час вивчення іноземних мов (через труднощі з правильним написанням та запам’ятовуванням послідовностей звуків) і можуть позначатися на інших шкільних предметах.

Як зазначають експерти, дислексія — через обмеження у вмінні вільно читати, писати та говорити — може спричиняти труднощі у вивченні багатьох предметів (від математики до історії, а навіть музики чи фізичного виховання).

Дитина може, наприклад, мати проблеми із запам’ятовуванням інформаційних ланцюжків (таблиця множення, дати, алфавіт), інструкцій до завдань або конспектів з уроків, що, у свою чергу, позначається на її успіхах у різних шкільних дисциплінах.

На жаль, тривалі невдачі у навчанні часто спричиняють емоційні та соціальні проблеми.

Діти з дислексією нерідко стикаються з низькою самооцінкою та почуттям власної гідності. Незважаючи на значні зусилля, які вони докладають до навчання, їхні результати бувають гіршими за результати однолітків, що призводить до наростаючої фрустрації, почуття сорому чи провини. Багато з них починають сприймати себе як «гірших» або «менш здібних», ніж інші.

Така ситуація викликає сильний шкільний стрес, який може проявлятися у страху перед оцінкою, небажанні ходити до школи, відсутності мотивації та навіть у психосоматичних симптомах (болі в животі, головні болі перед уроками). Дитина з дислексією може бути замкнутою у соціальних контактах, уникати ситуацій, у яких їй доводиться читати вголос або писати на очах у інших (наприклад, відповідати біля дошки).

Якщо людина не отримає належної підтримки, з часом у неї можуть навіть з’явитися симптоми депресії або серйозні тривожні розлади.

Підкреслюється, що емоційні проблеми дислектиків зазвичай мають вторинний характер — вони є наслідком хронічного навчального стресу та відсутності успіхів.

Саме тому так важливо, щоб допомога дітям із дислексією мала комплексний характер: вона мала б охоплювати не лише тренування навичок читання та письма, а й психологічну підтримку, що зміцнює їхню впевненість у собі та мотивацію.

Ознаки дислексії — як зрозуміти, що у дитини може бути дислексія?

Перші ознаки дислексії (так звані симптоми ризику дислексії) можуть з’явитися вже у дошкільному віці. Ці симптоми змінюються разом із віком дитини — у малюка в дитячому садку вони будуть іншими, ніж у школяра молодших класів.

Нижче наведено типові тривожні ознаки, які повинні звернути увагу батьків або вчителів на те, що дитина може потребувати більш детального обстеження:

• Затримка мовного розвитку та мовні труднощі — дитина пізно починає говорити, має вади вимови (наприклад, шепелявить, спотворює звуки), перекручує складніші слова, будує речення з граматичними помилками. Часто також виникають проблеми з розрізненням схожих за звучанням звуків (порушення фонематичного сприйняття) та з поділом слів на склади й звуки та їхнім поєднанням (труднощі з аналізом і синтезом звуків).
  
• Затримка рукового розвитку та слабка моторика — дитина пізніше за однолітків навчилася ходити, бігати, є малоспритною, незграбною у рухах. Воно має труднощі з діями самообслуговування, такими як застібання ґудзиків, зав’язування шнурків, тримання олівця. Часто неохоче малює, а його малюнки є неточними. У шкільному віці привертає увагу низька графімоторна спритність — почерк буває нерівним, нерозбірливим (так званий «потворний почерк»).
  
• Проблеми із зорово-руховою координацією та зоровим сприйняттям — дитина має труднощі з укладанням кубиків чи пазлів, відтворенням простих графічних візерунків (ліній, фігур). Може проявляти дворучність або плутати праву та ліву сторони тіла; має проблеми з розумінням просторових понять (наприклад, над–під, право–ліво).
  
• Труднощі у вивченні літер та читанні — вже у підготовчій групі та перших класах може проявитися небажання вивчати літери, труднощі із запам’ятовуванням їхньої форми та звучання. Дитина довго промовляє звуки, плутає літери зі схожою формою (p-b-d-g, m-n, l-t-ł тощо) або зі схожим звучанням (d-t, z-s, k-g). Під час читання воно втрачає місце, переставляє слова, не дотримується розділових знаків, читає повільніше, ніж однолітки.
  
• Труднощі з письмом та орфографією — дитина пропускає або переставляє літери в словах, плутає, наприклад, u з ó, ż з rz, має проблеми з написанням носових голосних (ą/ę) та пом’якшених звуків (si/ś, ci/ć). З’являються численні орфографічні помилки, незважаючи на знання правил. Учні з ризиком дислексії часто мають дуже низький рівень правильності письма порівняно з іншими дітьми та з трудом пишуть на слух (диктанти).
  
• Слабка послідовна пам’ять та труднощі з запам’ятовуванням — дитина має проблеми з тим, щоб пригадати та процитувати простий віршик чи пісню. Йому важко запам’ятати послідовності назв (наприклад, пори року, дні тижня, місяці), таблицю множення, послідовності цифр (наприклад, номери телефонів) або порядок літер в алфавіті. Воно також може плутати схожі за звучанням прізвища чи назви, переставляти слова. Такі симптоми часто зберігаються у дітей з дислексією в 1–2 класах.
  

Звісно, окремі з перерахованих вище симптомів не є безпосереднім доказом дислексії — важливим є їхнє поєднання, посилення та збереження, незважаючи на вправи. Однак якщо багато з цих ознак спостерігаються одночасно і не зникають із віком, варто проконсультуватися з фахівцем щодо дитини.

Діагностика дислексії — методи та діагностичні засоби

Процес діагностики дислексії є складним і міждисциплінарним. Зазвичай його проводить група фахівців (психолог, педагог, іноді логопед, невролог або офтальмолог), а головну роль відіграє психолого-педагогічна консультація.

Діагностики збирають вичерпну інформацію від батьків, аналізують відгуки вчителів та шкільні зошити дитини, а головне — проводять серію тестових досліджень, що оцінюють різні сфери когнітивного та шкільного функціонування.

До стандартних елементів діагностики належать, зокрема:

• Тести на перевірку шкільних навичок — оцінка техніки читання (темп, плавність, розуміння тексту) та письма (диктанти для перевірки знання орфографії, вправи на письмо на слух і з пам’яті, оцінка рівня почерку). Також перевіряється знання правил правопису та граматики.
• Оцінка мовних та когнітивних функцій — тести на фонематичний слух (розрізнення звуків), фонетичний аналіз і синтез (розділення та об’єднання звуків у слова), слухову пам’ять (запам’ятовування послідовностей слів, цифр). Крім того, досліджують зорове сприйняття, зорову пам’ять (наприклад, запам’ятовування візерунків, фігур), зорово-рухову координацію (переписування фігур, відтворення форм) та швидкість називання (швидкість пригадування слів при перегляді зображень).
• Тести на загальний інтелект — оцінка коефіцієнта інтелекту (IQ) має вирішальне значення для встановлення діагнозу дислексії. Дитина повинна демонструвати нормальний (принаймні середній) інтелектуальний розвиток, щоб виявлені проблеми з читанням і письмом можна було вважати специфічними, а не такими, що зумовлені загальними когнітивними порушеннями. Тому завжди проводиться стандартизований тест інтелекту (наприклад, Шкала інтелекту Векслера для дітей або найновіша Шкала Стенфорда–Біне 5).
  

Тестування інтелекту іноді є необхідним для виявлення прихованих недоліків або сильних сторін дитини, а також для виключення інтелектуальної інвалідності. Наприклад, тест Стенфорда–Біне 5 є важливим елементом діагностики — він дозволяє виявити специфічні труднощі в навчанні (такі як дислексія, дисграфія чи дискалькулія) та одночасно оцінити загальний потенціал дитини.

Як підкреслюють фахівці, діагностика інтелекту є необхідною, але недостатньою — окрім IQ перевіряються також так звані неспецифічні фактори: чи добре дитина бачить і чує, чи немає інших порушень розвитку, які могли б пояснити її труднощі.

Лише після виключення цих факторів та встановлення, що загальний когнітивний розвиток відбувається нормально, можна пов’язати проблеми дитини з конкретними розладами, такими як дислексія.

Діагностичні інструменти підбираються залежно від віку дитини та вираженості симптомів. Для наймолодших (5–8 років) застосовуються прості скринінгові тести — наприклад, Шкала ризику дислексії професора Богдановича або тести на читання, призначені для 1–3 класів. У шкільній практиці вчителі дошкільної освіти використовують короткі тести та картки спостереження, щоб виявити дітей, які мають ризик розвитку дислексії.

Коли дитина потрапляє до консультаційного центру, фахівці вже використовують стандартизовані комплекси тестів. Прикладом діагностичного інструменту є «Комплекс методів діагностики причин шкільних невдач», розроблений групою вчених під керівництвом професора Марти Богданович, про який детальніше йдеться нижче.

Важливим елементом також є логопедична діагностика (перевірка розвитку мовлення, артикуляції) та медичні консультації (наприклад, обстеження слуху аудіологом, зору офтальмологом), щоб переконатися, що труднощі мають специфічний характер, а не зумовлені, наприклад, порушенням слуху.

Комплекс методів діагностики причин невдач у навчанні

«Комплекс методів діагностики причин шкільних невдач» (скорочено часто називається просто «Батареєю дислексії») — це професійний набір діагностичних тестів, який використовується в психолого-педагогічних консультаціях для діагностики розвиткової дислексії та споріднених порушень навчання. Це надзвичайно корисний інструмент, оскільки він дозволяє не тільки підтвердити сам факт наявності труднощів у читанні та письмі, але й, насамперед, встановити їхні причини — тобто з’ясувати, які когнітивні функції у дитини працюють неправильно та впливають на шкільні невдачі.

Цей тест був розроблений командою фахівців (зокрема, професором Мартою Богданович, доктором Доротою Калкою, доктором Ельжбетою Карпінською) та стандартизований на вибірці польських учнів. Існують різні версії, адаптовані до вікових груп: окремо для дітей віком 7–9 років, 10–12 років, 13–15 років та підлітків віком 16+ (так звані тестові батареї 7/9, 10/12, 13/15, 16 плюс). Усі вони складаються з подібного набору завдань, відповідно підібраних до рівня розвитку. Обстеження за допомогою Батареї проводиться індивідуально психологом або спеціалістом-педагогом (у консультаційному центрі) і вимагає спеціальної підготовки діагноста щодо її застосування.

Що досліджує Батерія?

Вона містить кільканадцять тестів, які комплексно оцінюють найважливіші навички, пов’язані з читанням та письмом. До них, зокрема, належать:

• Зорово-просторові функції — наприклад, спостережливість і швидкість зорового сприйняття, здатність до зорової організації та зорово-рухова координація (дитина виконує завдання, що полягають у відтворенні фігур, з’єднанні точок, складанні фігур тощо, що дозволяє виявити можливі порушення зорового сприйняття та зорово-моторної інтеграції).
  
• Слухово-мовні функції — зокрема, фонематичний слух (розпізнавання та розрізнення звуків мови), фонологічна пам’ять (запам’ятовування та відтворення послідовностей звуків або слів), аналіз і синтез звуків (розбиття слів на звуки та об’єднання звуків у слова), абстрагування звуків зі слів, а також слухова увага (здатність зосереджуватися на слухових стимулах). Ці тести показують, чи має дитина характерні для дислексії порушення в обробці мови.
  
• Швидкість називання — тест, що перевіряє, наскільки швидко дитина здатна згадувати з пам’яті назви об’єктів, які їй показують (наприклад, кольорів, предметів). Повільна швидкість називання часто є ознакою специфічних труднощів у читанні.
  
• Читання та письмо — «Батерія» також дає змогу безпосередньо оцінити шкільні навички: вона містить завдання для оцінювання читання (як мовчазного, так і вголос; вимірюються темп, правильність та розуміння) та письмо (диктанти для перевірки знання орфографії, переписування тексту для оцінки каліграфії, письмо з пам’яті з метою вивчення техніки письма). Аналіз помилок, допущених дитиною під час цих завдань, дозволяє визначити характер її труднощів (наприклад, чи переважають типові орфографічні помилки, чи проблеми з самою технікою читання).
  

Після проведення цілої серії тестів діагностик отримує профіль результатів дитини, який вказує, які функції порушені, а які відповідають нормі. На цій підставі можна визначити, чи дійсно труднощі дитини відповідають критеріям розвиткової дислексії.

«Батерія» — це надійний і стандартизований інструмент, який відповідає польським стандартам для різних класів і типів шкіл (наприклад, окремі стандарти для учнів початкових, гімназійних та середніх шкіл). Завдяки цьому результати дитини можна порівняти з результатами її однолітків. Важливо зазначити, що «Батерія» раніше була відома під назвою Батерія GIM (для гімназій) — найновіші видання є її оновленими версіями, що забезпечують спадкоємність із попередніми версіями інструменту.

Підсумовуючи, «Батарея діагностики причин шкільних невдач» — це комплексний інструмент, який допомагає з’ясувати, звідки беруться шкільні проблеми дитини. У поєднанні з тестами на інтелект та аналізом освітньої історії учня це дозволяє поставити достовірний діагноз дислексії та спланувати відповідну терапію.

Адаптаційні заходи в школі для учнів із дислексією

Дитина, у якої діагностовано розвиткову дислексію, має право на різні адаптаційні заходи та освітні пільги, що мають на меті вирівняти її шанси та зменшити негативний вплив цього розладу на навчальні результати. Умовою для їхнього отримання є подання до школи офіційного висновку психологічно-педагогічної консультації, що підтверджує дислексію. Такий висновок зазвичай містить рекомендації щодо конкретних полегшень для учня. До найважливіших з них належать:

Адаптація вимог та методів навчання:

Вчителі повинні враховувати труднощі учнів із дислексією під час планування контрольних робіт та письмових завдань. Рекомендується, зокрема, зменшити кількість письмових робіт на користь усних відповідей, розділяти матеріал на менші частини, надавати учневі конспекти або готові матеріали (щоб йому не довелося одночасно слухати й робити нотатки).

Учень із дислексією може користуватися на уроках комп’ютером або друкарською машинкою, якщо рукописне письмо становить для нього серйозну проблему. У разі завдань із текстом або письмових вказівок вчитель може додатково зачитати їх уголос усьому класу або конкретному учневі, щоб переконатися, що той добре розуміє зміст. Під час вивчення орфографії часто рекомендується користуватися орфографічним словником та вивішувати в класі списки складних слів — щоб учень мав візуальну підказку.

Важливе значення має також позитивне підкріплення — вчителі повинні оцінювати насамперед зусилля та знання, а не дискваліфікувати учня за помилки, спричинені дислексією.

Особливі умови під час зовнішніх іспитів

Учні з дислексією (які мають висновок ППП) мають право на спеціальні умови під час державних іспитів, таких як іспит для восьмикласників або випускний іспит.

До них, зокрема, належать: подовження часу на написання іспиту, зазвичай на 50 % (що дозволяє учневі, який читає повільніше, спокійно виконати всі завдання); можливість писати в окремій кімнаті, де вчитель спочатку голосно зачитує інструкції та тексти завдань, а учень може стежити за текстом у бланку; право використовувати екзаменаційний бланк, надрукований більшим шрифтом (наприклад, 14 пунктів, беззакреслений, що полегшує читання особам із труднощами сприйняття).

Крім того, учні з тяжкою дислексією під час випускного іспиту або іншого іспиту можуть вказувати відповіді безпосередньо на бланку (замість того, щоб переносити їх на картку відповідей), щоб зменшити ризик помилок.

Під час оцінювання письмових робіт таких учнів екзаменатори застосовують адаптовані критерії — тобто їх не карають за орфографічні помилки, спричинені дислексією (оцінюють переважно зміст і форму висловлювання). Варто зазначити, що ці адаптації мають на меті компенсувати труднощі, але не можуть змінювати обсяг перевірених знань — учень із дислексією, як і раніше, виконує той самий екзаменаційний бланк, лише в умовах, що краще відповідають його потребам.

Інші форми підтримки

Школа також може запропонувати учневі з дислексією участь у вирівнювальних або корекційно-компенсаційних заняттях, де під наглядом фахівця він відпрацьовує навички, які для нього є складними (наприклад, додаткові заняття з педагогічної терапії, які часто проводяться в консультаційному центрі або в школі). У повсякденній роботі таким учням варто надавати більше часу на виконання завдань на уроці, розбивати вказівки на простіші кроки, давати можливість відпочити, коли помітно значне виснаження від зосередження уваги. Надзвичайно корисною є тісна співпраця вчителів з батьками та шкільним психологом/педагогом — спільне визначення стратегії роботи з дитиною, її мотивація, а також, наскільки це можливо, звільнення від завдань, які перевищують її сили (наприклад, обмеження обсягу домашнього завдання, якщо воно вимагає читання великих уривків тексту).

Підсумовуючи

Учень із дислексією може і повинен мати адаптовані освітні вимоги, що не означає зниження рівня навчання, а дає йому можливість продемонструвати свої знання та вміння попри специфічні обмеження.

Закон про освіту зобов’язує школи дотримуватися рекомендацій, викладених у висновках консультативної служби — вчителі повинні враховувати їх у своїх вимогах та оцінюванні, а в разі зовнішніх іспитів адаптації стандартизуються та затверджуються Центральною екзаменаційною комісією.

Завдяки цим рішенням багато людей із дислексією здатні успішно закінчити школу, розвиваючи при цьому такі якості, як наполегливість і креативність у подоланні труднощів.

Висновок психологічно-педагогічної консультації — що він дає і як працює?

Висновок про дислексію (виданий психологічно-педагогічною консультацією — державною чи недержавною) — це офіційний документ, у якому фахівці після проведення діагностики описують специфічні труднощі дитини та формулюють рекомендації для школи та батьків.

Така думка не є рівнозначною висновку про необхідність спеціальної освіти — це не означає, що дитину переведуть до іншої школи чи класу. Це, скоріше, рекомендація для вчителів щодо того, як адаптувати методи роботи та оцінювання до потреб учня.

У висновку зазвичай містяться відомості про діагноз (наприклад, розвиткова дислексія, дисграфія, дисортграфія), опис сильних і слабких сторін дитини, а також детальні рекомендації щодо навчання та виховання. Батьки, надаючи таку довідку до школи, можуть офіційно звернутися з проханням про впровадження рекомендацій, що містяться в ній.

Школа зобов’язана враховувати висновки консультативної служби, якщо вони містять інформацію щодо потреб учня та видані відповідно до нормативно-правових актів.

Варто підкреслити, що висновок про наявність специфічних труднощів у навчанні може видати як державна, так і недержавна консультаційна служба — за умови, що остання має відповідні повноваження.

У Польщі існує багато недержавних (приватних) психолого–педагогічних консультацій, які внесені до реєстру освітніх закладів і підлягають нагляду куратора освіти, завдяки чому їхні діагнози та висновки визнаються у всіх державних та недержавних школах нарівні з висновками державних консультацій.

Для батьків це означає більшу доступність діагностичних послуг — приватні консультаційні центри часто пропонують коротший час очікування на обстеження та зручніші терміни. Звісно, такий заклад повинен діяти відповідно до вимог Міністерства освіти — наймати кваліфікованих фахівців та застосовувати стандартизовані методи.

Центр для дітей та сімей Діалог

Центр для дітей та сімей Діалог є прикладом саме такого закладу. Він зареєстрований як недержавна психолого-педагогічна консультація (занесена до реєстру освітніх закладів і перебуває під наглядом відповідного управління освіти) та має повноваження державної консультації.

Це означає, що висновки щодо дислексії (та інші), які видає Центр підтримки розвитку, визнаються у всіх школах — як державних, так і приватних — на всій території країни.

Батьки, які отримують у такому центрі висновок щодо своєї дитини, можуть надати його до школи, а школа зобов’язана виконати наведені в ньому рекомендації. Завдяки цьому дитина з дислексією, яка перебуває під опікою Центру підтримки розвитку, може скористатися всіма описаними вище адаптаціями та формами допомоги у своїй школі.

Підсумок

Дислексія є серйозним викликом у сфері освіти, але за умови правильного підходу — ранньої діагностики, обґрунтованого висновку з консультативної служби та доброзичливої підтримки з боку школи та батьків — дитина з дислексією має шанс розправити крила. Розуміння сутності цього нейророзвиткового розладу та використання доступних інструментів (таких як діагностичні тести на кшталт «Батареї» або спеціальні адаптації під час іспитів) дозволяє мінімізувати його негативні наслідки. Діти з дислексією, оточені розумною допомогою, часто виростають у творчих, амбітних людей — а їхні шкільні труднощі вчать їх наполегливості та стійкості, які принесуть користь у дорослому житті.

Бібліографія:

1. Польське товариство дислексії — визначення дислексії та частота її поширення zdrowie.pap.pl
2. Сервіс PAP Zdrowie — стаття «Розвиткова дислексія: її симптоми з’являються вже в дитячому садку!» (2024)
3. WP Parenting — стаття «Діагностика дислексії» (2020) parenting.pl
4. Радіо ZET «Здоров’я» — стаття «Дитина з дислексією в школі — які вона має пільги?» (2022) zdrowie.radiozet.pl
5. «Трамплін» — блог «Прихований тягар — емоції дитини з дислексією» poradnia-trampolina.pl
6. TrudnościRozwojowe.pl — експертна стаття про діагностику інтелекту у дітей (2021) trudnoscirozwojowe.pl.
7. Fiklon.pl — опис Шкали інтелекту Стенфорда–Біне 5 fiklon.pl.
8. Лабораторія психологічних та педагогічних тестів — опис інструменту Комплекс методів діагностики причин шкільних невдач pracowniatestow.pl
9. Психолого-педагогічна консультація в Полчині-Здрої — опис тестової батареї 13/15 polczynzdroj.naszaporadnia.com.
10. Недержавна консультація PPP PRAXIS — інформація про повноваження недержавної консультації ppp-bydgoszcz.pl.
11. Librus (за даними Radio ZET) — поради для вчителів, які працюють з учнями, що страждають на дислексію, zdrowie.radiozet.pl
12. Rodziceidzieci.com — посібник «Як визначити, що у нашої дитини дислексія» (2024) rodziceidzieci.com.