Порушення сенсорної інтеграції — як розпізнати їх і надати дитині підтримку?

Щодня мозок дитини сприймає сотні подразників — звуки, образи, запахи, дотики, відчуття від руху та зсередини організму. Якщо дитина вміє їх упорядкувати, вона навчається та грається без особливих перешкод.

Однак коли нервова система дитини «губиться» у цій лавині сигналів, повсякденні дії можуть стати для неї справді великим викликом.

Чи йдеться в цьому випадку про порушення сенсорної інтеграції? Як підтримати дитину, яка стикається з такими труднощами? Коли і куди звернутися за допомогою?

Що таке порушення сенсорної інтеграції?

Сенсорна інтеграція — це процес, під час якого мозок упорядковує інформацію, що надходить через зір, слух, дотик, нюх, смак, пропріоцепцію (глибоке відчуття), вестибулярний апарат (рівновага) та інтероцепцію (відчуття від внутрішніх органів).

Поняття «порушення сенсорної інтеграції» було введено у 70-х роках XX століття А. Джин Ейрес — американською ерготерапевткою та психологинею.

Якщо кожен з етапів цього процесу проходить правильно, дитина здатна реагувати на подразники відповідно до ситуації — рецептори органів різних чуттів сприймають подразники, а нервова система маленького пацієнта здатна впорядкувати сигнали та об’єднати їх у цілісне уявлення.

Однак якщо процес сприйняття та інтерпретації подразників відбувається неправильно, дитина може сприймати світ фрагментарно та хаотично — а отже, не реагувати адекватно на те, що бачить, чує та відчуває.

Що таке порушення сенсорної обробки?

Порушення сенсорної інтеграції та порушення сенсорної обробки — чи можна ці поняття вважати синонімами? Хоча обидва терміни стосуються схожих проявів поведінки, якщо детально розглянути їхні визначення, можна зробити висновок, що вони не є одним і тим самим.

«Розлади сенсорної обробки» (Sensory Processing Disorder, SPD) пов’язані з концепцією Ейрс, але описують ширший спектр проблем. SPD стосується кожного етапу проходження подразника через нервову систему — сприйняття, модуляції (регулювання інтенсивності) та реакції.

У ньому виділяються різні типи розладів, які описують конкретні моделі труднощів (весь спектр проблем).

Порушення сенсорної інтеграції та порушення сенсорної обробки — чи на практиці ці два поняття вживаються як синоніми?

Як це виглядає з точки зору батьків? Чи потрібно нам знати подробиці визначення? Звичайно, це варто, але насправді точні відмінності мають значення переважно з точки зору досліджень та наукової термінології.

У розмовах з батьками та в кабінетах терапевтів ці два терміни іноді вживаються як синоніми. В обох випадках йдеться про опис одного й того самого явища — труднощів дитини, пов’язаних із сенсорними подразниками.

Які причини порушень сенсорної інтеграції?

Труднощі з сенсорною інтеграцією не мають однієї простої причини. Це складна проблема, пов’язана з дозріванням і функціонуванням нервової системи.

Мозок дитини в перші роки життя дуже інтенсивно розвивається і утворює мільйони зв’язків між нейронами (клітинами нервової системи). У цей період надзвичайно важливо, як саме відбувається сам процес розвитку та які сенсорні подразники дитина може сприймати у своєму оточенні.

Описуються фактори (ціла група обставин), які можуть підвищити ймовірність виникнення труднощів у розвитку сенсорної інтеграції. Частина з них має біологічний характер і пов’язана з періодом вагітності та пологів. Інші стосуються самого перебігу процесів у нервовій системі, а ще інші — умов середовища, в якому виховується дитина.

Хоча й наводяться можливі причини, варто підкреслити, що у багатьох дітей неможливо визначити один конкретний чинник, який однозначно спричинив виникнення проблеми.

До факторів, які можуть сприяти виникненню порушень сенсорної інтеграції, належать:

• передчасні пологи та низька вага при народженні,
• ускладнення під час вагітності та пологів (наприклад, перинатальна гіпоксія),
• захворювання та ушкодження нервової системи,
• генетична схильність,
• супутні нейророзвиткові розлади — АСД, СДУГ, затримки розвитку,
• вплив токсичних речовин під час вагітності (зокрема, алкоголь, куріння, контакт із важкими металами, вплив наркотиків, деяких лікарських препаратів),
• відсутність стабільного, безпечного зв’язку з опікуном.

Які існують види сенсорних розладів?

У дітей із порушеннями сенсорної інтеграції труднощі проявляються по-різному. Вони можуть стосуватися різних органів чуття та мати різний ступінь вираженості. Проблеми з обробкою подразників часто не обмежуються лише однією сферою — кілька (іноді всі) можуть перетинатися між собою і утворювати індивідуальний комплекс труднощів, з якими доводиться стикатися маленькому пацієнту.

У деяких дітей проблеми стосуються переважно реакції на звуки та дотик, у інших — пов’язані з рухами або плануванням дій.

З огляду на це, у разі порушень сенсорної інтеграції застосовується класифікація за типами труднощів та їх підтипами. Таким чином батькам часто легше зрозуміти, у чому полягає джерело проблеми та як вона може впливати на повсякденне життя їхньої дитини.

На основі основних симптомів розладів фахівець може визначити ті сфери поведінки дитини, в яких малюк може потребувати підтримки — саме так і планується терапія.

Порушення сенсорної модуляції

Це група, для якої проблемою є регулювання інтенсивності реакції на подразники. У ній можна виділити три підтипи:

• сенсорна гіперреактивність — дитина реагує надто бурхливо; 
• сенсорна гіпореактивність — сигнали досягають мозку, але не викликають достатньої реакції. Дитина, здається, «не помічає» подразників;
• сенсорний пошук — дитина постійно прагне до яскравих вражень (стрибає, крутиться, міцно обіймається, б’є по предметах).

Порушення сенсорної диференціації (сенсорної дискримінації)

Тут складність полягає у розрізненні подразників. Дитина чує або бачить, але не може точно розпізнати, що це за звук чи форма. У неї можуть виникати труднощі з розрізненням текстур, оцінкою сили хвату, визначенням місця розташування джерела звуку або оцінкою відстані.

Рухові розлади

У цьому випадку порушення інтеграції подразників впливає на контроль рухів. У пацієнтів спостерігаються:

• диспраксія — труднощі з плануванням та організацією нових рухових дій. Дитина знає, що хоче зробити, але не вміє спланувати послідовність рухів, щоб досягти мети;
• проблеми з поставою — пов’язані зі стабілізацією тіла. Дитина може мати знижений м’язовий тонус, труднощі з утриманням рівноваги або з витривалістю під час виконання рухових завдань.

Як проявляються сенсорні розлади?

Сенсорні труднощі можуть проявлятися дуже по-різному. Не існує єдиного зразка симптомів сенсорних розладів у дітей.

Деякі пацієнти будуть надмірно чутливими до подразників, інші — ігноруватимуть їх, а ще інші — постійно їх шукатимуть. Також трапляється, що труднощі виникають лише в окремих ситуаціях — наприклад, у великих скупченнях людей або під час занять, що вимагають рухової активності.

Тому важливо комплексно розглядати поведінку дитини та звертати увагу на те, як вона справляється з повсякденними ситуаціями.

Перші симптоми розладів СІ

Перші ознаки можуть бути ледь помітними і їх легко пропустити (особливо у немовляти). Це може бути небажання займатися певними видами діяльності, надмірне збудження в деяких ситуаціях або нетипові реакції на повсякденні дії.

Спочатку симптоми сенсорних розладів найчастіше приписують особливостям маленького пацієнта — дитину, наприклад, описують як енергійну або вперту.

Кожна дитина розвивається у своєму темпі й має право на індивідуальні особливості. Незважаючи на це, будь-які сумніви батьків варто обговорювати з фахівцем. Раннє консультування не обов’язково призведе до постановки діагнозу, але дає можливість свідомо спостерігати за розвитком дитини та швидко надати підтримку у разі виникнення реальних труднощів.

Завдяки цьому батьки не залишаються наодинці зі своєю невпевненістю, а пацієнт отримує можливість краще зрозуміти свої потреби.

Порушення сенсорної інтеграції — симптоми та приклади поведінки

Симптоми порушення сенсорної модуляції можна розділити на ті, що пов’язані з гіперреактивністю, гіпореактивністю та пошуком подразників.

Надмірна реактивність:

• уникнення обіймів (може сприйматися як емоційна відстороненість),
• надчутливість до звуків, затуляння вух під час повсякденних побутових шумів (наприклад, під час прибирання пилососом),
• небажання мити волосся або зуби,
• труднощі з носінням одягу з етикетками чи швами,
• тривога під час їзди на автомобілі,
• проблеми із засинанням та порушення сну.

Підреактивність:

• відсутність реакції на дрібні порізи чи синці,
• байдужість до дуже холодної або гарячої води,
• труднощі з помічанням забруднень на тілі,
• відсутність реакції на гучні звуки,
• повільність у повсякденних діях та тривале опрацювання інформації,
• невеликий інтерес до навколишнього середовища.

Пошук сенсорних подразників:

• часте обертання навколо власної осі, 
• стрибання по меблях,
• удари по предметах і людях,
• міцне стискання долоні,
• вставляння предметів у рот,
• кидання олівців та одягу,
• спонукання до ігор, пов’язаних із застосуванням сили, з однолітками,
• перевага до дуже інтенсивних подразників (наприклад, гучної музики, яскравого світла).

При порушеннях сенсорної диференціації симптоми можна класифікувати за органами чуття.

Дотик:

• труднощі з розпізнаванням предметів без зорового контролю,
• плутанина з фактурами (наприклад, гладкими та шорсткими),
• нездатність розрізняти фігури із закритими очима,
• невизначеність під час роботи з дрібними елементами.

Зір:

• втрата нитки під час читання,
• труднощі з розпізнаванням відмінностей між схожими зображеннями,
• відсутність орієнтації у просторі (наприклад, у класі або на ігровому майданчику).

Слух:

• труднощі з розрізненням схожих звуків (наприклад, «п» і «б»),
• проблеми з розумінням команд у шумному оточенні,
• труднощі з повторенням довшої послідовності слів або цифр,
• плутанина звуків, що мають схоже звучання.

Пропріоцепція (глибоке відчуття):

• труднощі з оцінкою відстані та сили (занадто сильне штовхання, стискання),
• проблема з оцінкою положення тіла у просторі,
• труднощі під час рухових ігор, що вимагають плавності рухів.

Передня частина (організм рівноваги):

• невпевненість під час підйому по сходах без тримання за поручні,
• небажання кататися на гойдалках, каруселях чи гірках,
• сильне запаморочення після короткого обертального руху,
• втрата рівноваги під час бігу,
• труднощі з освоєнням їзди на велосипеді чи роликах.

У дітей із сенсорними порушеннями в області моторних навичок симптоми найчастіше стосуються:

• планування рухів — проблеми з освоєнням нових дій (наприклад, зав’язування шнурків, застібання ґудзиків або складання кубиків); 
• координації — часті падіння, труднощі під час колективних ігор (при лові м’яча, під час бігу в групі), відсутність плавності рухів, проблеми з їздою на велосипеді, скейтборді чи самокаті;
• дрібної моторики — неправильного тримання олівця, труднощів із розфарбовуванням у межах контурів, проблем із вирізанням ножицями, невмілого користування столовими приборами, частого випускання предметів з рук;
• великої моторики — рухові порушення, труднощі з дотриманням ритму під час танцю, швидка втомлюваність під час вправ, відсутність синхронізації рухів усього тіла, скутість під час виконання завдань, що вимагають плавних змін положення тіла.

Як відбувається діагностика порушень сенсорної інтеграції у дітей?

У Центрі для дітей та сімей «Діалог» весь процес поділений на кілька зустрічей. Спочатку терапевт розмовляє з батьками, збирає інформацію про розвиток дитини та її повсякденне життя. Наступні візити передбачають спостереження за дитиною в залі сенсорної інтеграції та тести, які показують, як маленький пацієнт реагує на звуки, рух, дотик або зорові подразники.

Підсумки всіх проведених процедур підбиваються під час останньої консультації. Наші фахівці обговорюють результати та у доступній формі пояснюють, з чого можуть виникати труднощі. Батьки завжди отримують план подальшої підтримки.

Ми дбаємо про те, щоб кожен опікун мав чітке уявлення про ситуацію та конкретні рекомендації щодо того, як допомогти своїй дитині.

Що таке терапія порушень сенсорної інтеграції?

Сенсорна терапія — це форма занять, які допомагають дитині навчитися правильно сприймати та упорядковувати подразники з навколишнього середовища. Весь процес ґрунтується на діагнозі та індивідуальних потребах дитини.

Найголовніше те, що терапія не схожа на традиційні уроки чи вправи за партою. Це заняття у залі, обладнаному приладдям, яке спонукає до руху та ігор — гойдалки, драбинки, м’ячі, платформи та різні предмети з різною текстурою, які можна торкатися.

Під час занять дитина лазить, стрибає, перекочується, балансує, проходить через тунелі або виконує завдання, що вимагають точності рухів рук. Терапевт підбирає вправи таким чином, щоб поступово тренувати з маленьким пацієнтом ті навички, які в процесі діагностики виявилися найскладнішими.

Процес сенсорної інтеграції вчить нервову систему краще «упорядковувати» подразники. З часом пацієнт стає спокійнішим у галасливому оточенні, легше зосереджується, краще справляється з руховими іграми та повсякденними діями, які раніше були джерелом фрустрації в житті дитини. Це процес, який вимагає регулярності та терпіння, але для багатьох сімей стає значною підтримкою у повсякденному житті.

Курси з сенсорної інтеграції для терапевтів, психологів та психіатрів організовує Польська асоціація терапевтів сенсорної інтеграції.

У Центрі для дітей та сімей «Діалог» терапію для дітей та дорослих проводять виключно фахівці, які мають відповідну кваліфікацію.

FAQ — про що найчастіше запитують батьки маленьких пацієнтів?

Чи є терапія SI ефективною?

Терапія сенсорної інтеграції (СІ) може покращити те, як дитина сприймає та упорядковує сенсорні відчуття. Робота з терапевтом є дуже ефективним методом подолання труднощів та формування нових навичок, однак її результати залежать від регулярності занять, віку пацієнта та правильного підбору методу сенсорної інтеграції.

Найкращі результати спостерігаються тоді, коли терапія поєднує вправи з щоденною підтримкою вдома. У Центрі для дітей та сімей «Діалог» ми допомагаємо цілим сім’ям правильно організувати весь процес

Які види порушень сенсорної інтеграції характерні для пацієнтів із розладами аутистичного спектру?

У осіб із спектром аутизму порушення сенсорної інтеграції найчастіше пов’язані з труднощами в модуляції подразників — гіперреактивністю, гіпореактивністю або пошуком додаткової сенсорної стимуляції. Слід зазначити, що не кожен пацієнт із спектром аутизму стикається з однаковими труднощами.

Чи можуть симптоми порушень сенсорної інтеграції поглиблюватися?

На жаль, якщо дитина не отримає належної підтримки, симптоми можуть посилюватися та поширюватися на інші сфери життя. Раннє втручання зменшує ризик поглиблення труднощів.

Чи порушуються сенсорна інтеграція у дорослих з такою ж частотою, як і у дітей?

Порушення сенсорної інтеграції найчастіше діагностують у дітей. Однак вони можуть зустрічатися й у дорослих пацієнтів. Зазвичай у таких випадках вони мають іншу клінічну картину — часто є наслідком попередніх, не подоланих труднощів або супроводжують інші проблеми (наприклад, тривожні розлади чи аутистичний спектр розладів).

Бібліографія

1. Ранделл, Е., Райт, М., Мілошевич, С., Гіллеспі, Д., Брукс-Хауелл, Л., Буссе-Морріс, М., … та Макнамара, Р. (2022). Терапія сенсорної інтеграції для дітей з аутизмом та порушеннями сенсорної обробки: рандомізоване контрольоване дослідження SenITA. Health Technology Assessment, 26(29).
2. Анделін, Л., Рейнольдс, С. та Шон, С. (2021). Ефективність ерготерапії з використанням підходу сенсорної інтеграції: дослідження з використанням дизайну з множинною базовою лінією. The American Journal of Occupational Therapy, 75(6), 7506205030.
3. Дреждзон, П. (2023). Значення сенсорної інтеграційної терапії для дітей із нейророзвитковими порушеннями. «Студент з інвалідністю. Нариси та дисертації», 23(16), 45–60.
4. Юркевич, П. (2016). Процеси сенсорної інтеграції та навчання. Наукові зошити KSW, 43(15), 69–77.
5. Вішневська, М. (2022). Чи не занадто старий для сенсорної інтеграції? Роль сенсорної інтеграції в терапії дорослих із порушеннями сенсорної обробки. Journal of Occupational Therapy, 48, 11.
6. Польська асоціація терапевтів сенсорної інтеграції. Навчальні курси. Джерело: https://panel.pstis.pl/all/szkolenia
7. Шмітт, К. М., та Шон, С. (2022). Інтероцепція: мультисенсорна основа участі в повсякденному житті. Frontiers in neuroscience, 16, 875200.
8. Макартур, А. Л. Г. (2022). Дискусія щодо розладу сенсорної обробки. American Journal of Psychiatry Residents’ Journal, 17(4), 14–15.
9. Кларк, Е., Браун, Т. та Ю, М. Л. (2025). Інтероцепція та її застосування в дитячій ерготерапії: оглядовий огляд. Австралійський журнал з ерготерапії, 72(1), e12997.
10. Грівз-Лорд, К., Скуз, Д. та Менді, В. (2022). Інновації МКХ-11 у сфері розладів аутистичного спектру: психологічний підхід. «Клінічна психологія в Європі», 4 (спецвипуск), e10005.
11. Білець, Д. (2024). Порушення сенсорної інтеграції у дітей та підлітків із спектром аутизму в контексті депресивних розладів — огляд літератури. Наукові зошити з спеціальної педагогіки, (17), 94–116.
12. Cahill, S. M., & Beisbier, S. (2020). Керівні принципи з ерготерапії для дітей та молоді віком 5–21 років. «Американський журнал трудотерапії», 74(4), 7404397010p1–7404397010p48.