Що таке дисортграфія? Симптоми, причини та методи роботи.

Не кожна помилка в написанні свідчить про недбалість, а не кожна орфографічна помилка є наслідком поспіху. Дисорфографія вражає тисячі дітей, які знають, як дотримуватися правил правильного правопису, але не можуть застосувати ці знання на практиці. Чому?

Що таке дисортграфія? Як вона проявляється і що є її причиною? Як можна працювати з учнем, який страждає на це порушення? 

Що таке дисортграфія?

Дисортграфія — це специфічний розлад, який пов’язаний із труднощами в письмі з точки зору мовної правильності. Людина з дисортграфією добре знає правила правопису, здатна їх запам’ятати та чітко пояснити, проте не застосовує їх правильно під час письма.

Причини труднощів полягають у порушеннях обробки мовних відомостей. Мозок людини з дисортографією сприймає звуки мови не повністю синхронізовано з їхнім графічним записом — літера не завжди «поєднується» з відповідним звучанням, а запис слова не закріплюється в пам’яті. Під час письма домінує фонетичний рефлекс — дитина записує слово так, як його чує, а не так, як воно має виглядати згідно з правилами орфографії.

Дисортографія — це розлад, пов’язаний із тим, як мозок аналізує та упорядковує мовні відомості. Проблема полягає не в недбалості під час навчання. Написання не стає автоматичною дією через порушення функціонування когнітивних процесів, відповідальних за кодування мови.

Що для деяких батьків, опікунів та вчителів може виявитися несподіваним (а іноді й зовсім незрозумілим), коли діти з дисортографією зосереджуються виключно на запам’ятованих граматичних правилах, вони можуть правильно виконати диктант, але під час самостійного написання тексту без тривалого обмірковування будуть робити помилки.

Найпоширеніші помилки, зокрема:

• заміна літер «u/ó», «rz/ż», «h/ch»,
• пропуск або додавання літер,
• плутанина кінцівок слів,
• фонетичне написання слів (відповідно до вимови),
• відсутність загального або роздільного написання слів,
• пунктуаційні помилки,
• проблеми з дотриманням правил вживання великих літер,
• утруднене розрізнення слів, у яких зустрічаються дзвінкі та глухі звуки (наприклад, «б» і «п», «д» і «т», «г» і «к»).

Дисортграфія, дислексія та дисграфія — у чому полягають відмінності?

Дисортграфія — це розлад, який дуже часто супроводжує дислексію та дисграфію. Разом вони належать до групи специфічних труднощів у навчанні (SLD — англ. Specific Learning Disorders). Однак кожне з них слід розрізняти, оскільки всі вони стосуються різних проблем — таких, що виникають на різних етапах обробки мови та відрізняються за причинами, симптомами та масштабом.

Дислексія впливає на те, як мозок розпізнає та аналізує слова. Дитина здатна мислити логічно, розвивається нормально, проте навчання письму та читанню стає для неї надзвичайно складним.

• Воно чує слова інакше, ніж бачить їх, а записані літери не завжди утворюють звук, знайомий дитині.
• Під час читання плутає літери, що мають схоже звучання або форму (наприклад, «b» з «p», «d» з «t», «m» з «n»).
• Іноді він змінює порядок складів («kot» — «tok») або опускає їх частину.
• Читає повільно, часто повертається до початку речення, щоб зрозуміти його зміст.
• У довших текстах він втрачає нитку розповіді та концентрацію, оскільки всі свої зусилля спрямовує на розшифрування окремих слів.

Дисортографія стосується помилок у правописі, тоді як при дислексії труднощі охоплюють також розпізнавання, поєднання та розуміння слів. У маленьких пацієнтів із дислексією можуть переважати порушення зорових та слухових функцій або проблеми, пов’язані одночасно із зором і слухом.

Дисграфія стосується способу письма. Почерк дитини нерозбірливий, літери відрізняються за формою та розміром, а рядки слів не дотримуються полів. Кожне речення може виглядати по-різному — то слова занадто великі, то занадто малі, деякі слова «втікають» вгору, інші — вниз. Причиною порушень письма є труднощі з дрібною моторикою (рухами кисті та пальців).

Дисграфія не пов’язана з орфографічними помилками — текст може бути правильним з мовної точки зору, але його написання спотворене і важко розібрати.

Що є причиною дисортграфії?

У повсякденному житті ми рідко замислюємося над тим, скільки зусиль докладає наш організм для виконання, здавалося б, простих завдань. Письмо — одна з таких дій. Перш ніж перетворити думки на письмо, кожне слово має бути попередньо почуте, розпізнане, запам’ятовані та перетворене на графічний запис. У нормально функціонуючій нервовій системі всі ці етапи відбуваються за частку секунди та у чітко визначеній послідовності. У дитини з дисортографією весь процес відбувається інакше через інший спосіб обробки мовних стимулів.

Найчастіше труднощі виникають на рівні зв’язків між слуховим та зоровим аналізаторами й центрами, відповідальними за робочу пам’ять. Звучить досить складно. Однак це можна пояснити просто:

Звук слова не пов’язаний назавжди з його написанням, через що звучання літери не має свого «образу». Отже, мозок сприймає інформацію правильно, але не перетворює її відповідно до правил мови.

У нейровізуальних дослідженнях, проведених серед осіб із дисортографією, спостерігається знижена активність лівої півкулі мозку (у ділянках скроневої та тім’яної частки). Саме ці ділянки відповідають за фонологічний аналіз, обробку мовлення та формування графічного відображення слів.

Припускається, що у частини пацієнтів причиною цих розладів можуть бути мікродисфункції або мікропошкодження центральної нервової системи. Так описують дуже тонкі зміни в організації нейронних мереж, які впливають на ефективність обробки мовних стимулів. 

Які симптоми дисортографії?

Дисортографія проявляється у способі письма, мисленні про мову та в емоціях, що супроводжують роботу з текстом. Не враховуючи питання правильного письма (приклади типових помилок наведено вище), батькам та опікунам варто знати, які особливості поведінки можуть спостерігатися у дитини з цим розладом. Уважність найближчого оточення — це шанс скористатися допомогою фахівців і швидше розпочати процес діагностики.

Які симптоми можуть допомогти у діагностиці дисортографії?

• Характерним є відчуття невпевненості. Учень не усвідомлює своєї помилки — незважаючи на те, що він може без особливих проблем запам’ятовувати правила правопису, він не бачить, що не застосував їх. Спроби виправлення призводять до ще більшого хаосу — виправлення часто спричиняє нову помилку.
• Дитина з дисортографією часто починає писати, відчуваючи сильне напруження. Воно зосереджується на кожному написаному знаку, пише довше, ніж однолітки, і перериває роботу на півдорозі. Перевіряє написані слова, а потім виправляє їх (не маючи впевненості, чи зміна є правильною). У зошиті з’являються різні варіанти одних і тих самих слів. У одному рядку запис може бути правильним, а в наступному — помилковим.
• Під час виконання кожної письмової роботи у дитини можна помітити, як у неї з’являються роздратування, напруга або зневіра. Учень обирає усні завдання та шукає підтвердження у вчителя, що «так правильно». На зауваження щодо допущених помилок він реагує здивуванням або відчуттям несправедливості.
• З плином часу можна помітити втрату мовної плавності. Маленький пацієнт розвиває шкільні навички недостатнім темпом, спрощує висловлювання та пише короткі речення, обмежує кількість слів, щоб уникнути помилок. Текст втрачає мовну свободу.

Специфічні труднощі в навчанні на початкових етапах шкільного навчання

Перші ознаки дисортграфії проявляються в дитинстві, і найчастіше їх першим помічає вчитель. Саме він спостерігає за дитиною під час навчання, бачить темп її роботи, те, як вона реагує на помилки та як поводиться в ситуаціях, що вимагають зосередженості. У перші роки навчання вчитель має найбільше шансів помітити, що труднощі учня виходять за межі типових помилок, характерних для етапу навчання письма.

Роль педагога полягає в тому, щоб повідомити батьків про свої спостереження. Однак саме батьки можуть допомогти дитині, вживши подальших заходів для з’ясування причин зазначених проблем.

Нехтування зауваженнями вчителя може призвести до втрати найціннішого часу — періоду, коли відповідна терапія дасть найкращі результати. Чим швидше дитину направлять на педагогічно-психологічну діагностику, тим більша ймовірність того, що вдасться зупинити розвиток труднощів.

Масштаб проблеми є значним. За оцінками, різні форми SLD — зокрема дисортографія — зустрічаються навіть у кількох десятків відсотків дітей шкільного віку.

Як діагностувати труднощі в навчанні у вигляді дисортографії?

Дисортографія входить до групи SLD. DSM-5 («Діагностичний та статистичний посібник з психічних розладів», 5-те видання) та МКХ-11 («Міжнародна класифікація хвороб») класифікують її як розлад, пов’язаний із набуттям навичок письма.

DSM-5 та ICD-11 описують один і той самий вид труднощів, але дещо по-різному. Критерії DSM-5 зосереджуються на функціонуванні дитини та впливі розладу на повсякденне життя, тоді як ICD-11 використовується для формального кодування діагнозу в медичній документації та психолого-педагогічних висновках. Фахівці найчастіше використовують обидві класифікації одночасно — DSM-5 допомагає точніше зрозуміти природу труднощів (яка у кожного пацієнта може бути різною), а ICD-11 дозволяє офіційно їх підтвердити.

Діагностичні критерії дисортографії, визначені в DSM-5, описують наявність орфографічних помилок, неправильну структуру речень, труднощі з пунктуацією та організацією тексту.

У процесі діагностики фахівці звертають увагу на:

• навички читання та/або письма, які значно нижчі за очікувані для даного віку та рівня освіти,
• тривалість труднощів протягом щонайменше 6 місяців, незважаючи на належне навчання,
• істотний вплив на успішність у навчанні або повсякденне функціонування,
• виключення інших причин (наприклад, порушень інтелектуального розвитку, неврологічних захворювань, недогляду у вихованні).

У МКХ-11 одиниця, що відповідає дизортографії, входить до групи «Розлади розвитку навчання з порушенням письмового мовлення» (6A03.1). Вона описує порушення розвитку навичок письма, яке проявляється стійкими орфографічними помилками, труднощами у побудові висловлювань та обмеженою плавністю письма.

Діагноз дисортграфії у Центрі для дітей та сімей «Діалог»

У Центрі для дітей та сімей «Діалог» процес діагностики сплановано таким чином, щоб докладно з’ясувати, як саме дитина навчається, запам’ятовує та фіксує мовні відомості. Обстеження призначене для учнів віком від 10 років — саме в цьому віці труднощі з письмом стають чітко помітними та стійкими (така вікова межа дає більшу впевненість у тому, що діагностичне обстеження максимально точно відображатиме реальну ситуацію маленького пацієнта).

Весь процес передбачає дві або три діагностичні зустрічі. Кожна з них має свою мету: спочатку фахівець розмовляє з батьками, потім спостерігає за дитиною під час виконання мовних завдань та аналізує її манеру письма. Під час обстеження наші фахівці проводять із маленьким пацієнтом стандартизовані тести та оцінюють когнітивні функції, що відповідають за запам’ятовування, концентрацію уваги та обробку зорово-слухової інформації.

Щоб результат діагностики був точним, фахівець повинен ознайомитися з усіма обставинами розвитку дитини. Тому батьків просять принести на першу зустріч наявну документацію — висновки інших фахівців, висновки шкільного вихователя (або іншого вчителя), шкільні табелі та кілька останніх зошитів. Крім того, перед початком діагностики батьки заповнюють анкету, надіслану електронною поштою, у якій відповідають на всі необхідні запитання. Завдяки цьому наші фахівці під час зустрічі в кабінеті вже мають певне уявлення про ситуацію і можуть зосередитися на її деталях.

У випадках, коли дитина раніше не проходила тестування інтелекту, ми рекомендуємо провести тест SB5 (Стенфорд-Біне V), який дозволяє виключити загальні порушення розвитку. Фахівець також може призначити оцінку когнітивних функцій, щоб визначити, які сфери потребують більшої підтримки.

Після завершення обстеження педагог, який проводить всю процедуру, складає діагностичний висновок та індивідуальний терапевтичний план. Документ містить рекомендації для вчителів та батьків, зокрема:

• інформацію про те, з яких напрямків слід розпочати терапію;
• рекомендація щодо подовження робочого часу під час виконання завдань, що вимагають письма;
• інформація щодо індивідуального способу оцінювання.

У Центрі для дітей та сімей «Діалог» ми прагнемо зрозуміти труднощі, з якими стикається пацієнт. Фахівець зосереджується на сильних сторонах дитини та використанні її потенціалу в навчанні. До кожного учня ставляться індивідуально — з урахуванням його стилю навчання, емоцій та потреб.

Терапія чи лікування дисортографії — чи є якась різниця?

Дисортографія — це вид розладу, а не хвороба. Зазвичай вона має стійкий характер і рідко проходить без допомоги фахівця. Однак виявлення таких труднощів не означає, що слід розпочинати лікування (лікування не є синонімом терапії).

Проте чітко підкреслюється роль систематичної роботи з терапевтом — тренування пам’яті та мовної свідомості вважається дуже ефективним засобом, що сприяє зменшенню кількості помилок та покращенню плавності письма.

Дисортографію неможливо «вилікувати», але, безумовно, можна працювати над труднощами, які її супроводжують. Як саме?

Як виглядає терапія дисортографії?

У Центрі для дітей та сімей «Діалог» ми орієнтуємося на індивідуальний підхід до проблем кожного учня. Кожен процес терапії починається зі складання плану. Лікування може бути частиною попередньо проведеної діагностики або наступним кроком після звернення на консультацію вже з готовим висновком.

Наші фахівці завжди приділяють особливу увагу бесіді з батьками та ретельному ознайомленню з наданою документацією. На цій основі ми можемо запропонувати найкращий (з-поміж численних) доступних методів терапії.

У Центрі для дітей та сімей «Діалог» ми проводимо:

• індивідуальну педагогічну терапію,
• тренування когнітивних функцій (тренування зорового або слухового сприйняття),
• реабілітаційні заняття,
• тренування читання та письма за структурним методом,
• психологічна підтримка.

Заняття тривають 45 хвилин. Під час роботи учень виконує короткі мовні завдання та вправи на пам’ять у ігровій формі. Матеріали поєднують практичний аспект із взаємодією пацієнта. Для цього ми використовуємо робочі картки, комп’ютерні навчальні програми, орфографічні таблиці, ігри та багато інших засобів, які дають реальну можливість індивідуалізувати підхід до терапії.

Наші педагоги оперативно реагують на напругу, підсилюють емоції, пов’язані з досягненням успіхів, та навчають стратегій подолання шкільного стресу. Завдяки цьому дитина набирається сміливості для виконання письмових завдань.

Чому труднощі у навчанні вимагають індивідуального навчального плану?

Коли дитина навчається у спосіб, адаптований до її потреб, вона отримує простір для справжнього розвитку. Завдання, підібрані відповідно до можливостей, — це спосіб допомогти маленькому пацієнту перестати боротися з почуттям поразки та почати розуміти, що навчання не полягає у змаганні. У Центрі для дітей та сімей «Діалог» ми робимо ставку на поступовий розвиток навичок у спосіб, який найкраще відповідає дитині — крок за кроком, без тиску та страху помилитися.

У наданому висновку, який вказує на необхідність індивідуального навчання, ми враховуємо, зокрема:

• опис темпу роботи дитини,
• найкращий для нього формат матеріалів,
• відповідну кількість завдань, які потрібно виконати одночасно,
• допустимі способи перевірки знань.

У цьому документі педагоги отримують інформацію про те, що дитині може знадобитися більше часу на виконання завдань, поділ об’ємного матеріалу на коротші теми, можливість проходження наступних етапів навчання у формі усних відповідей замість письмових тестів або використання комп’ютера замість зошита.

Індивідуальний навчальний план створює передбачуване середовище, в якому учень може розвивати свої сильні сторони, паралельно працюючи над тими завданнями, які викликають у нього найбільші труднощі.

Що таке висновок Психолого-педагогічної консультації та як його отримати?

Висновок Психолого-педагогічної консультації офіційно підтверджує та систематизує індивідуальні потреби дитини у розвитку, навчанні та охороні здоров’я. Він містить детальний опис труднощів, сильних сторін, а також рекомендації щодо організації навчання в школі та вдома.

Щоб отримати висновок, батьки повинні подати заяву до Психолого-педагогічної консультації — вони можуть самостійно прийняти рішення про початок процедури або зробити це після того, як школа вкаже на таку необхідність. Необхідною складовою отримання висновку є діагностичний процес. На підставі його результатів Консультаційна служба може видати відповідний документ.

У Центрі для дітей та сімей «Діалог» ми можемо гарантувати комплексний догляд, а також проведення всіх необхідних консультацій та обстежень.

Офіційні документи, що визнаються школами та державними установами, видають державні психологічно-педагогічні консультації та недержавні психологічно-педагогічні консультації, які мають відповідні повноваження. Усі школи та навчальні заклади, що діють відповідно до законодавства про освіту, внесені до Реєстру шкіл та навчальних закладів (RESPO). 

Бібліографія

1. Коханська, М., Завадка, Я., Бек, Я., та Дзєгель-Фівет, Г. (2023). Вищий навчальний заклад, доступний для студентів із специфічними труднощами в навчанні. Посібник для фахівців, викладачів та керівників у сфері вищої освіти. Варшава: Центр підтримки дидактики Варшавського університету.
2. Кайка, Н. (2018). Труднощі у навчанні читання та письма у дітей із СДУГ. «Спеціальна школа», 3(294), 212–218.
3. Лоцкевич, М. (2025). Симптоми розвиткової дислексії та інструменти їх оцінки — огляд сучасного стану знань. Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska, sectio J–Paedagogia-Psychologia, 38(1), 131–147.
4. Якобік, С. П. (2019). Учень із дисортографією на уроках польської мови. Лодзь: Наукове видавництво ArchaeGraph.
5. Коста, Л. Дж. С., Спенсер, С. В. та Хупер, С. Р. (2022). Новітні результати нейровізуалізаційних досліджень щодо письмового самовираження у дітей: оглядовий огляд. Brain Sciences, 12(3), 406.
6. Туркер, С., Кунке, П., Цзян, Ц., та Хартвігсен, Г. (2023). Порушення мережевих взаємодій є нейронним маркером дислексії. Communications biology, 6(1), 1114.
7. Чієффо, Д. П. Р., Арканджелі, В., Моріконі, Ф., Марфолі, А., Ліно, Ф., Ваннуччіні, С., … та Меркурі, Е. М. (2023). Специфічні розлади навчання (SLD) та порушення поведінки: коморбідність чи специфічний профіль? Children, 10(8), 1356.
8. Гепнер, К., Макклоскі, М. та Рапп, Б. (2019). Чи мають читання та правопис спільні орфографічні репрезентації? Дані щодо розвиткової дисграфії. У книзі «Розвиткова дисграфія» (с. 55–79). Routledge.
9. Сахоо, М. К., Бісвас, Х. та Падхі, С. К. (2015). Психологічна коморбідність у дітей із специфічними розладами навчання. Журнал сімейної медицини та первинної медичної допомоги, 4(1), 21–25.
10. Красович-Купіс, Г. (2025). Диференціальна діагностика розвиткової дислексії як розладу навчання. Варшава: Центр розвитку освіти.
11. Постанова Міністра національної освіти від 1 лютого 2013 року про детальні правила діяльності державних психолого-педагогічних консультацій, у тому числі державних спеціалізованих консультацій (Збірник законів 2013 р., п. 199). https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=wdu20130000199.